Американські вчені успішно клонували ще двох рідкісних чорнолапих тхорів, повідомила Служба рибних ресурсів і дикої природи США(USFWS). Тхори Норін і Антонія народилися ще в лютому, але про них оголосили лише 18 квітня, передає ABC.News. Обидва тхори здорові і мають позитивні результати у розвитку та поведінці. Їх вивели із заморожених клітин померлого тхора Віллі, який жив понад 30 років тому в зоопарку Сан-Дієго й не мав нащадків. У грудні 2020 року з його зразків вже клонували першого тхора Елізабет Енн – це вперше у США вдалося клонувати місцевий зникаючий вид. Окрім цих трьох клонів у Північній Америці лишились тільки сім диких чорнолапих тхорів.
Ці тварини під загрозою зникнення ще з 1960-х років. Чорнолапі тхори – це нічний вид ласок-хижаків з темними плямами на вухах, лапках та очах. В 1800-х роках їх нараховували від 500 000 до 1 мільйона особин. Вони харчуються різними гризунами, птахами і комахами у величезних колоніях нір на рівнинах. Через те, що вони риють багато землі, фермери на ранчо труїли і відстрілювали їх – кількість тхорів критично зменшилась. Їхню популяцію важко відновити через різні хвороби, наприклад поширення чуми серед м’ясоїдних тварин, на яких вони полюють. Також через відсутність зразків їхніх генів, з яких можна вивести нових тхорів. Тому клонування та пов’язані з ним генетичні дослідження можуть допомогти вирішити ці проблеми. Зараз вчені хочуть не лише відновити вид чорнолапих тхорів, а й зберегти їхній ДНК і зробити їх стійкими до хвороб.
“Тоді вони будуть краще підготовлені до мінливого середовище, наприклад до змін клімату, тому що матимуть більше унікальних генів”, – пояснила доктор Делла Гарелле, ветеринар FWS, яка працює з тхорами, в інтерв’ю “Недільному ранку” на CBS у 2023 році.
Раніше вважали, що цей єдиний вид тхорів Північної Америки вимер у 1979 році, коли останній чорноногий тхір помер у неволі. Але у 1981 році фермер зі штату Вайомінг побачив небагато цих тварин на своїй землі. Природоохоронці відловили тхорів, розводячи їх в неволі щоб відновити вид. Але розмножилося лише сім диких тварин, і всі тхори, що живуть сьогодні, тісно пов’язані між собою. Такий метод розмноження не дозволяє зміцнити та урізноманітнити гени нових тхорів, і тварини залишаться вразливими до нового середовища і хвороб.
10 грудня 2020 року народилася перший тхор Елізабет Енн, створена з клітин Віллі – чорнолапого тхора без потомства, виловленого серед останніх диких тхорів, який помер у 1980-х роках у зоопарку Сан-Дієго. Але вчені зберегли її гени і відправили зразки тканин Віллі в заморожений зоопарк Сан-Дієго Zoo Global у 1988 році. Завдяки цьому вдалося отримати життєздатні клітинні культури для клонування.
Вчені поки не можуть розводити від Елізабет нових тхорів, тому що у неї проблеми з репродуктивними органами, але це є звичним для цих тварин, а не через клонування, повідомляє повідомляє CBS News. Дослідники кажуть, що загалом Елізабет має хороше здоров’я, зараз вона мешкає в Національному центрі збереження чорноногих тхорів на півночі Колорадо й демонструє звичну поведінку дорослого тхора. Працівники центру кажуть, що вона не цікавиться жодними потенційними партнерами.
“Їй не подобалися самці, і вона навіть не пускала їх до свого тунелю, – розповів Бен Новак, провідний науковець природоохоронної некомерційної організації Revive & Restore, в інтерв’ю газеті Washington Post. – “Вона вкусила одного з них за ніс”.
Тому останніх тхорів клонували після того, як вчені запліднили домашнього тхора, пишуть у Post. Окрім клонування, служба USFWS намагається відновити цей вид і в дикій природі.
Зараз продовжують працювати над створенням нових клонів чорнолапого тхора в найближчі місяці. До команди входять біотехнологічна група з охорони природи Revive and Restore, приватна компанія з клонування домашніх тварин ViaGen Pets and Equine, зоопарк San Diego Zoo Global та Асоціація зоопарків і акваріумів.
У лютому 2024 року вивели ще двох клонів цього виду – Норін та Антонію. Норіна народилася в Національному центрі збереження чорноногих тхорів у штаті Колорадо. Антонія проживає в Національному зоопарку Смітсонівського інституту та Інституті природоохоронної біології у Вірджинії.
Національне агентство підтвердило, що Норін і Антонія здорові й продовжують добре розвиватися та рости. Коли вони досягнуть потрібного віку, від них також планують розводити дитинчат.
Як раніше клонували тварин?
Це була вівця Доллі, її клонували з клітини молочної залози шестирічної вівці породи фіндорсет 1996 року у Шотландії. Голова Ян Вілмут і його команда дослідників використали електричні імпульси для злиття клітини молочної залози з незаплідненою яйцеклітиною, а ядро видалили. Доллі клонували з соматичної клітини – більшості тканин і органів, окрім статевих, дорослої тварини. Цю техніку клонування науковці сподіваються згодом застосовувати і для лікування різних генетичних захворювань, сліпоти, хвороб Альцгеймера та Паркінсона.
Доллі залишалася живою і здоровою ще довгий час після свого народження, мала хороше серце, печінку, мозок та інші органи, усі генетично отримані з ядерної ДНК дорослої клітини молочної залози. Вона народила 6 ягнят і прожила 7 років. Її приспали через рак легень у 2003 році.
У 2009 році в Іспанії клонували вимерлого піренейскього козерога теж зі зразків, як і тхорів. Але навіть якби можна було вивести самку піренейського козла, не було самців, з якими вони вивели би нащадків. Щоб створити життєздатну популяцію раніше вимерлої тварини, треба зразки багатьох особин – це головна проблема клонування. Через те, що не було зразків саме цього виду, вчені вирішили схрестити її з іншими підвидом кіз. Був навіть амбітним план видалити одну Х-хромосому та додати Y-хромосому з іншого підвиду, створивши самця піренейського козла, але такої технології поки що не існує, і невідомо, чи це взагалі можливо зробити без непоправної шкоди тварині. Дослідники взяли дорослі соматичні клітини з тканини та злили їх з ооцитами кіз, у яких видалили ядра. Отримані ембріони перенесли в домашню козу (Capra hircus), яка була сурогатною матерю. Перші спроби клонування провалилися. З 285 реконструйованих ембріонів 54 були перенесені в 12 гібридів козлів, але лише двоє пережили перші два місяці вагітності, перш ніж вони також померли.
30 липня 2003 року один клон народився живим, але помер за кілька хвилин через ускладнення в легенях. Незважаючи на цю невдачу, клоновані заморожені клітини Celia все ще вивчають для створення гібридів.
Чому це важливо?
Клонування тварин лишається спірним питанням. Адже клонованих тварин можуть використовувати для тестування ліків, косметики та іншої продукції для людини. Наприклад, ті самі шотландські дослідники, які клонували Доллі, клонували ще одну вівцю. Її генетично модифікували, щоб вона давала молоко, яке містить людський білок для покращення крові. В Китаї клонування тварин масштабно використовують для розведення рогатої худоби і домашніх улюбленців.
Тому у більшості країн клонування навіть зникаючих тварин обмежене або заборонене через етичні нюанси. Через це у світі такі дослідження проводять обережно, щоб не порушувати моральні норми поводження з тваринами.
Україна не так критично ставиться до клонування, якщо це роблять з добрих намірів, зазначає у своїй науковій роботі “Перспективи і проблеми клонування тварин” кандидатка сільськогосподарських наук Юлія Євстафієва.
