Другого лютого світ відзначає День водно-болотних угідь — укотре нагадуючи, що 1 га європейських торфовищ зберігає у 6 разів більше вуглекислого газу, ніж 1 га європейських лісів. Торфовища запобігають пожежам, регулюють клімат і стають домом для унікального біорізноманіття. Однак нині ці незамінні екосистеми опинилися під загрозою і потребують захисту.
До Всесвітнього дня водно-болотних угідь журналісти URSA.MEDIA поспілкувались з заступником директора з наукової роботи, кандидатом біологічних наук Рівненського природного заповідника Михайлом Франчуком. Як відновити болота та чому вони настільки важливі для людства — розповідаємо далі.
«Болота формувалися після чотирьох льодовикових періодів»: чому торфовища важливі
Світова мережа налічує понад 2,3 тисячі водно-болотних угідь, а їхня загальна площа становить орієнтовно 250 мільйонів га (дані станом на 2020 рік, оприлюдненні Рамсарською конвенцією, — ред). Серед них — приблизно 50 українських угідь міжнародного значення. Більшість торфовищ зосередженні в Азово-Чорноморському регіоні, однак значна частина розташована й на Поліссі.
Зокрема, на Рівненщині є чотири водно-болотні угіддя: торфово-болотний масив Переброди, болотний масив Сира Погоня, болотний масив Сомине (Сарненський район), а також Біле озеро та болото Коза-Березина (Варашський район). Нині всі ці території входять до складу Рівненського природного заповідника — найбільшого “болотного” заповідника в Україні.
Але чому ці болота такі потрібні? Адже в українській культурі вони асоціюються з чимось моторошним і смертельним.
«Болота мають важливе значення в регулюванні процесів водообміну та підтримання балансу вологи. Якщо її немає, відбуваються різноманітні процеси втрати типових ландшафтів», — каже заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника Михайло Франчук.
Фахівець виділяє кілька взаємопов’язаних факторів, які ведуть до руйнування екосистеми боліт, і кожен з них має серйозні наслідки.
По-перше, через недостатню вологість боліт відбуваються пожежі. Михайло Франчук пригадує масштабні пожежі 2015 та 2019 року, коли горіли болота через те, що бракувало вологи, а більшість з них були у порушеному та трансформованому стані.
По-друге, болота руйнуються через масштабну меліорацію. До прикладу, у Радянському Союзі, починаючи з 50-х років, проводилися масштабні заходи з осушення територій Полісся. Так звана меліорація.
«Все це було необхідно для того, щоб вивільнити землі під сільське господарство. Головною метою було зниження рівня ґрунтових вод, адже баланс болота безпосередньо залежить від цього рівня. І як наслідок, чим нижчий рівень води, тим більше болото втрачає свої унікальні властивості», — розповідає фахівець.
Масштаб цих заходів був вражаючий — мільйони гектарів на Поліссі осушили, знизили рівень грунтових вод на 1-1,5 м, а з 90-х років за осушеними (меліоративними) системами практично не доглядали. Після цього болота, за даними Михайла Франчука, заросли деревною рослинністю, чагарниками та адвентивними й інвазивними видами рослин.
По-третє, болото виконує як функцію поглинання як вуглецю, так і його викидів, якщо порушується екосистема.
«Коли екосистема болота знаходиться в належному стані, вуглець акумулюється в моховому шарі. Адже болото — це в першу чергу мохи з різними болотними рослинами, які мають бути залиті водою в певній кількості. І тут все залежить від сезону: влітку рівень води буде трохи нижчий, а навесні — вищий. Це створює умови для процесу торфоутворення, в результаті якого вуглець накопичується в торфі», — розповідає Франчук.
Він додає, що болота Рівненського природного заповідника сформувались не менше 10 тисяч років тому й весь час в них відкладався вуглекислий газ.
«Вуглець може знову потрапляти в атмосферу під час пожеж, коли торф вигорає до значних глибин. Крім того, виділяються й інші сполуки, зокрема метан. Для боротьби з цим, як у більшості країн Євросоюзу, так і в інших цивілізованих країнах, було введено заборону на видобуток торфу та порушення торфовищ», — ділиться фахівець.
По-четверте, болота всихають через вириті меліоративні канали.
Михайло Франчук каже: «Вода через ці канали рухається до населених пунктів, с/г угідь, а через порушену роботу періодично підтоплює їх. Якщо б канали не існували, вода б розливалася природним шляхом, поступово, в межах природних водотоків».
І додає, що це питання має як позитивні, так і негативні аспекти. Тому зараз екологічні організації працюють над руйнуванням старих дамб і каналів, створених для сільського та лісового господарства, які заважають природному розвитку процесів водообміну і регуляції вологи.
Болота потрібні людям, рослинам та тваринам: чи дійсно це так
До 20 століття болота були поширені не лише на Поліссі, а і в лісостепу та навіть на півдні України, де також були заболочені ділянки. Однак через втрату боліт ареал багатьох видів рослин значно скоротився — їхні популяції змістились у північному напрямку. Для деяких видів це призвело до повного зникнення з цих територій, а деякі стали рідкісні та були внесені до природоохоронних списків та конвенцій. Але чи замислювалися українці про важливість боліт сьогодні, як можливого захисту від ворога? Вони могли б стати гарними оборонними спорудами, через які не проїде жоден танк.
Для людей, як зазначає Михайло Франчук, важливо, аби нічого не горіло, аби хімічні речовини не викидалися в атмосферу, щоб сільськогосподарські угіддя не страждали від браку вологи і перезволоження.
«Але ж варто розуміти, що болота — це унікальні екосистеми, до яких не можна підходити, як до диких африканських територій з численними стадами тварин», — ділиться фахівець.
І додає, що на Поліссі місцеві мешканці фактично виживають завдяки збору дикорослих ягід: чорниць, брусниць у лісах та журавлини на болотах. Це ресурси болота, від яких залежить їхнє існування.
«Якщо болота висохнуть, заростуть або згорять — запаси ці скоротяться», — розповідає фахівець.
За словами Михайла Франчука, болота потрібні рослинам та тваринам.
Наприклад, у Рівненському заповіднику зафіксовано майже 50% флори, що представлена на Поліссі.
«Це важливий генетичний банк природних ресурсів. Ми зберігаємо біорізноманіття, з яких 55 видів флори,110 видів фауни занесенні до Червоної книги України, і це ще без врахування інших природоохоронних категорій, які ратифікувала Україна», — наголошує фахівець.
Франчук каже, що якщо не буде боліт, то значна кількість аборигенних болотних видів тварин зникнуть. Наприклад, в лісо-болотних комплексах Рівненського природного заповідника наразі зафіксовано понад дві тисячі видів тварин, серед яких дрібні безхребетні та хребетні тварини.
Фахівець каже: «Основною характеристикою боліт є амфібіотичні види — ті, які не можуть існувати без води. Серед комах це зокрема бабки, які відкладають личинки саме в болотах. І важливо, що ці комашки регулюють чисельність комарів та мошок, які завдають дискомфорту людям і домашній худобі».
Михайло Франчук розповідає, що кульон великий (прибережний вид птахів, — ред.) на Поліссі зустрічається лише на болотах, а в Рівненському заповіднику охороняють значну частку популяції цього виду та інших в Україні.
Ще є підорлик великий — величезний “болотний” орел, який є індикатором змін в болотних екосистемах.
«Ще є рись, яка має забарвлення тіла болотного типу. Лось, який теж занесений до Червоної книги та пов’язаний з болотами, і журавель сірий, їхнє існування залежить від цих екосистем», — додає фахівець.
«ЄС взяли курс на відновлення водно-болотних угідь»: що буде, якщо торфовища зникнуть
«Процес деградації боліт уже незворотний. Людина може лише уповільнити його — або втратити екосистеми швидко, або поступово. Відновлення гідрологічного режиму та перекриття меліоративних каналів могли б цьому зарадити, але глобальні кліматичні зміни все одно сприяють трансформації природного середовища, звичного для нас», — каже заступник директора з наукової роботи заповідника.
Однак, за словами Франчука, для аграрного сектору висихання боліт вигідне, оскільки землі стають придатними для обробітку та використання південних агрокультур.
«Раніше через заболоченість машини на болоті грузли. Тепер же його освоюють, а також видобувають торф. Болота важливі в умовах війни через те, що танки й інші види військової техніки не можуть просунутися в глиб України й захопити території», — розповідає фахівець.
Трансформовані торфовища, як зазначає Франчук, досить швидко заростають піонерними видами: березою, осикою, верболозом, ожиною та іншими. Ці екосистеми є бідними і малопродуктивними.
«Треба багато часу щоб у них сформувались стійкі оселища, наприклад через 30-40 років, коли сформується ліс, — каже фахівець. Й додає: Ще є інша проблема — це адвентивні та інвазивні види. Це види не з наших широт, які були завезені, або потрапили до нас природнім шляхом. Вони трансформують наші екосистеми у непридатні для місцевої флори і фауни».
Ці рослини, за словами Франчука, швидко захоплюють територію. І створюють проблему генетичної безпеки, адже певні види можуть негативно впливати на місцеву флору.
«У збережені боліт відіграють роль також глобальні кліматичні процеси. Саме тому країни ЄС взяли курс на відновлення водно-болотних угідь: до 2050 року вони планують повернути до природного стану половину трансформованих боліт і зруйнувати дамби, щоб відновити природний водообмін. Інакше прогнозують втрату родючості ґрунтів і екологічну катастрофу», — зазначає заступник директора з наукової роботи заповідника.
Раніше ми розповідали про ситуацію навколо будівництва Національного військового меморіального комплексу неподалік Києва. Журналістка URSA.MEDIA поспілкувалась з місцевими, забудовниками та владою — детальніше у матеріалі.
