Верховна Рада України ухвалила важливий закон, який забороняє «джипінг» у природно-заповідних територіях. Закон підтримали 246 народних депутатів, його мета — зберегти екосистеми. Відтепер використання транспортних засобів на заповідних землях дозволене лише для службових потреб.
URSA.MEDIA поспілкувалася з фахівчинею з питань природно-заповідного фонду та використання природних ресурсів «Української природоохоронної групи» Катериною Філютою, аби зʼясувати, що таке джипінг та як його заборона на природоохоронних територіях вплине на екосистеми.
Що таке джипінг?
Наразі термін «джипінг» не має офіційного визначення. Зазвичай під цим поняттям розуміють перегони, ралі, трофі-рейди та інші заходи, які проводяться на природних територіях із використанням важкопрохідної техніки, серед якої автомобілі, багі та квадроцикли. Саме поняття «джипінг» стало відоме у контексті активностей на природі.
В українському законодавстві, як зазначає Катерина Філюта, вичерпне визначенння «джипінгу» ми ніде не знайдемо.
Натомість фахівчиня називає джипінг відносно новим видом спорту, який почав розвиватися з 2000-х років. Й до цього часу вже завдав чимало проблем для екосистем.
Катерина Філюта каже: «Першочергово проблема джипінгу полягає в тому, що цей процес відбувається на дорогах, які не призначені для такого навантаження. Зазвичай це лісові чи болотисті шляхи без відповідного покриття. Часто ці ділянки навіть не можна назвати дорогами — це території, на які техніка раніше взагалі не заїжджала. Однак джипери використовують такі місця для своїх маршрутів, адже саме бездоріжжя дає їм можливість випробувати техніку, потрапити в складні умови, побуксувати чи отримати сильний адреналін».
Як джипінг впливає на природні території та екосистеми?
Під час пересування автомобілів або іншого транспорту по природних територіях руйнується сформований ґрунтовий покрив і рослинність, яка розвивалася десятиліттями.
Катерина Філята розповідає, що «у холодну пору року, коли рослини перебувають у стані сплячки, а насіння ховається в ґрунті, вплив транспорту спричиняє руйнування цього природного циклу. Якщо ж говорити про весняний період, коли утворюються калюжі, які є природним середовищем розмноження для жаб, ящірок та інших земноводних, — то транспорт може знищити ці екосистеми разом із потомством».
Також, за словами фахівчині, слід від протектора формує нову дорогу, яку інші водії починають використовувати.
«Це призводить до розширення дороги, збільшення навантаження на ґрунт та повної фрагментації природної екосистеми. Територія, яка колись була цілісною, розділяється, а природний баланс порушується», — зазначає Філюта.
Ще однією загрозою є перенесення насіння інвазійних видів рослин, серед яких борщівник Сосновського чи амброзія.
Як наслідок, автомобілі, які їздять по різних регіонах України, можуть переносити насіння з однієї території на іншу, що небезпечно для гірських та лісових екосистем, де природна система була стабільною протягом тривалого часу.
Катерина Філюта під час розмови навела приклад ситуації у лісах Волині, де біля доріг, створених для пересування місцевих жителів, спостерігається розростання борщівника. Аналогічна ситуація спостерігається і в інших регіонах.
Однак, за словами фахівчині, щоб визначити, наскільки саме джипінг впливає на конкретну територію, необхідно проводити ретельні наукові дослідження.
Саме завдяки забороні джипінгу на території природно-заповідного фонду вдасться уберегти екосистеми від руйнування. Разом із Катериною Філютою нам вдалося виокремити декілька пунктів, завдяки яким ця заборона має особливу екологічну важливість:
- Збереження рослинного покриву: джипінг руйнує багаторічний рослинний покрив, який виконує важливу функцію затримання ґрунту та води. Особливо на гірських територіях рослинний покрив захищає схили від ерозії, а його руйнування призводить до масштабних змивів ґрунту.
- Запобігання ерозії та зсувам ґрунту: через знищення рослинного покриву вода зносить залишки ґрунту зі схилів до підніжжя, збільшує швидкість потоку і викликає масштабні зсуви. Як наслідок руйнуються полонини, гірські схили та інші природні утворення.
- Запобігання утворенню нових доріг: джипери часто прокладають нові шляхи, розширюючи мережу доріг у горах. У висновку це призводить до масштабного фрагментування територій, які стають непридатними для збереження природних екосистем.
- Складність відновлення екосистем: на гірських територіях відновлення рослинності та ґрунту є складним і тривалим процесом, оскільки екстремальні природні умови в горах ускладнюють закріплення ґрунтів і відновлення природного балансу.
- Збереження унікальності гірських ландшафтів: полонини, які 15 років тому були збереженими та приваблювали туристів, тепер порізані дорогами через джипінг, а руйнування природних схилів впливає на зовнішній вигляд гір та призводить до втрати їхньої унікальності.
Про що новий закон?
Прийнятий законопроєкт щодо заборони джипінгу розповсюджується саме на природоохоронні території.
Катерина Філюта каже: «Більшість природних територій, які збереглися в Україні, знаходяться в межах природоохоронних об’єктів, що мають статус національного надбання. Це стосується як національних парків, так і заказників, заповідників та інших об’єктів природно-заповідного фонду».
Як приклад фахівчиня наводить популярні туристичні маршрути, серед яких гора Маковиця біля Яремча чи полонини в Карпатах, часто розташовані в межах природоохоронних зон. Й кожна з територій, що знаходяться в межах природоохоронних об’єктів, охороняються різними структурами: громадами, лісогосподарськими підприємствами, службами охорони національних парків або природних заповідників.
Саме прийнятий Верховною Радою України закон вводить чіткі обмеження на проїзд транспортних засобів, зокрема джипів, у природоохоронних зонах.
Однак до цього, за словами фахівчині, існували прогалини у законодавстві. Попри те, що в заповідниках проїзд був суворо заборонений, у національних парках діяли диференційовані зони.
Філюта каже: «До прикладу, у зонах заповідної зони був повний заборонений доступ, але в зонах регульованої та стаціонарної рекреації, а також господарських зонах така заборона не діяла».
Також фахівчиня додає, що Національні парки охоплюють великі території з різними умовами. У господарських зонах чи зонах стаціонарної рекреації, наприклад, проїзд по дорогах загального користування є звичайною практикою, оскільки ці зони часто включають населені пункти, готелі чи інші об’єкти інфраструктури.
«Насправді поширені випадки, коли місцеве населення використовує полонини для сіножать. Й їм треба поїхати, покосити та зібрати сіно. Поки не прийняли закон — будь-хто міг поїхати, а тепер все чітко визначили, хто може і куди може заїжджати, і на які території», — ділиться Філюта.
Також, за словами фахівчині, відтепер національні парки та природоохоронні установи отримали право визначати в документах організації території спеціальні ділянки, де буде заборонено заїзд, разом з захисними територіями.
«Проблема виникла тоді, коли транспорт почав пересуватися по природних територіях, що формально не належали до заповідних зон, але мали природоохоронний статус», — зазначає Філюта.
Тож, завдяки прийнятому законопроєкту, тепер є чіткі обмеження на пересування в таких зонах, що дозволяє краще контролювати доступ і захист природоохоронних територій.
Фахівчиня зазначає, що регуляція щодо природоохоронних територій та їх охорони визначена в законі України «Про природно-заповідний фонд України». У ньому прописано, хто і як може здійснювати контроль, зокрема, екологічна інспекція та служба охорони національних парків.
«Вони можуть проводити виїзди на території та фіксувати порушення, за що може настати адміністративна або кримінальна відповідальність, якщо буде доведено, що завдано значних збитків довкіллю», — додає Філюта.
До прикладу, якщо джипер заїде на природоохоронну територію, де це заборонено новим законом — на нього можуть накласти штраф, зокрема, за проїзд. Штрафи обчислюються за спеціальною таксою, затвердженою Кабінетом міністрів, і розраховуються за кожен метр проїзду, від межі природоохоронної території до місця зупинки.
Якщо внаслідок порушення буде пошкоджене дерево, це також додасться до суми збитків, додає співрозмовниця.
Яка ситуація з джипінгом в інших країнах та в Україні?
Питання щодо джипінгу в європейських країнах, за словами експертки, варто розглядати з урахуванням різних стандартів.
«У деяких країнах Європи заборонено використовувати автомобілі на певних територіях, особливо в природних заповідниках і національних парках. Для продовження подорожі можна взяти послугу транспортування на возах або продовжити подорож пішки», — каже Філюта.
Як зазначає фахівчиня, в японському Національному парку Хакуса заборонено заїжджати на територію на власному транспорті. Для відвідувачів є спеціальні зони для паркування, а далі люди можуть скористатися автобусами, що надаються самим парком, або ж пересуватися пішки чи на велосипеді.
В Україні ж ситуація інша, оскільки на сьогоднішній день не існує достатньої кількості досліджень або чітких норм щодо того, як саме функціонують організації з джипінгу.
«Завдяки закону вдасться організувати маршрути так, щоб не пошкоджувати природні території. В ідеалі маршрути мають бути погоджені, щоб не перевантажувати екосистему, а джипінг-сервіси повинні дотримуватись цих правил, змінюючи маршрути, щоб уникати природоохоронних зон», — каже фахівчиня.
Практика показує, що у Карпатах спостерігається великий потік автомобілів, що піднімаються на вершини. Протягом короткого часу можна побачити десятки машин, мотоциклів і квадроциклів, що створює додатковий тиск на природу.
Фахівчиня в розмові пригадала, як стала свідком того, як десятки людей їхали на гору заввишки 900 метрів. Попри те, що можна було піднятись за годину чи півтори.
«Усі повинні діяти в межах законодавства. Якщо заборонено на цю територію заїжджати, то потрібно знайти якийсь інший маршрут. Але варто усвідомлювати, що полонини, як такої вже немає. Вона порізана дорогами й через це зникає рослинність», — зазначає Катерина Філюта.
Раніше ми розповідали, що за 20 років Карпати втратили 161 тисячу гектарів лісу. Як на це впливають незаконні вирубки та які будуть наслідки для екосистеми?
