2025 рік наближається до завершення, а вплив російської агресії на клімат стає дедалі очевиднішим і більш вимірюваним. У жовтні цього року громадська організація “Екодія” та Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України оприлюднили п’ятий звіт Ініціативи з обліку викидів парникових газів від війни — першу комплексну трирічну оцінку впливу російського вторгнення на клімат. Документ фіксує подальше зростання обсягів парникових газів, зміну структури джерел та мільярдні кліматичні збитки, а оновлена методологія дозволяє точніше окреслити масштаби шкоди й пріоритети стійкого, низьковуглецевого відновлення. Щоб розібратись у висновках звіту, ми поговорили з асистенткою відділу клімату “Екодії” Ольгою Адаменко.
Як змінилися обсяги викидів за три роки війни?
За три роки повномасштабної війни рівень викидів парникових газів, спричинених агресією росії, не лише не зменшився, а демонструє стійке зростання. Якщо у лютому 2024 року сукупний обсяг становив 175 млн тонн CO2 – еквіваленту, то вже на початок 2025 року він зріс до 237 млн тонн. Основні причини — поєднання тривалих бойових дій, масштабних пожеж та руйнування інфраструктури, що продовжує генерувати додаткові викиди.
Тож у порівнянні з аналогічними періодами минулих років, рівень викидів дійсно зріс, розповідає Ольга Адаменко.
“За третій рік повномасштабного вторгнення (лютий 2024 – лютий 2025) обсяг викидів становив близько 62 млн тонн CO2-еквіваленту, що на 26% більше за попередній рік”, — повідомляє фахівчиня.
За словами Адаменко, найвищий обсяг викидів залишається за першим роком війни — понад 120 млн тонн CO2 екв., що пояснюється масштабністю бойових дій у той період.
Бойові дії, енергетика, авіація та пожежі: які категорії викидів зростають найшвидше
Попри три роки війни, її вплив на клімат не зменшується. Навпаки — дані свідчать, що повномасштабне вторгнення формує стійкі та різноспрямовані тенденції у викидах парникових газів. Одні категорії — зокрема бойові дії та атаки на енергетичну інфраструктуру — демонструють зростання. Інші, як-от майбутні викиди від відбудови, навпаки зменшуються через локалізацію руйнувань.
Як зазначає Ольга Адаменко, за три роки повномасштабного вторгнення значно зросла частка викидів від бойових дій.
“За три роки вони спричинили близько 81,7 млн тонн CO2 екв. Ця категорія демонструє стабільне зростання: якщо в перший рік війни обсяг викидів становив близько 23 млн тонн CO2 екв., в другий — 28 млн тонн, а в третій — вже близько 30 млн тонн CO2 екв”, — додає експертка.
Тож можна вважати, що усе вище перелічене є результатом постійних обстрілів, інтенсивного використання військової техніки, вибухів боєприпасів та руху значних військових колон. Фактично, бойові дії залишають найбільш стабільно зростаючий “кліматичний слід” серед усіх оцінених категорій.
Натомість категорія відбудови (тобто категорія викидів, які відбудуться у зв’язку з відновленням зруйновної інфраструктури, — ред.) демонструє протилежну тенденцію.
Ольга Адаменко каже: “Найбільша частка оцінених викидів — близько 47,9 млн тонн CO2 екв. припала на перший рік повномасштабного вторгнення, коли було зруйновано значну частину житлової та промислової інфраструктури. У наступні роки цей показник істотно знизився: 9,4 млн тонн CO2 екв. у другий рік і 6,9 млн тонн CO2 екв. у третій, зокрема через локалізацію руйнувань”.
Іншими словами, наймасштабніші руйнування трапилися у 2022 році, тоді як надалі фронт став стабільнішим, і обсяги потенційних “викидів від відбудови” зменшилися.
Попри зниження в одних категоріях, інші — навпаки, демонструють зростання. Особливо це помітно в енергетичному секторі.
За словами фахівчині, збільшення зафіксовано в категорії енергетичної інфраструктури, зокрема через часті атаки на нафтобази.
“Якщо у другий рік війни викиди від цієї категорії становили 0,47 млн тонн CO2 екв., то в третій вони зросли до 0,81 млн тонн CO2 екв.. Масштабні атаки на українську електромережу також призводять до потрапляння в атмосферу гексафториду сірки (SF6), який у 24 000 рази потужніший за вуглекислий газ”, — підкреслює Адаменко.
Тож атаки на енергетику мають один із найбільш руйнівних кліматичних ефектів через викиди високопотужних парникових газів і тривалі наслідки для інфраструктури.
Водночас війна завдає кліматичних збитків і поза межами України — наприклад, через порушення глобальних авіамаршрутів.
Асистентка відділу клімату Ольга зазначає, що через закриття повітряного простору України для комерційних польотів, обмеження запроваджені низкою західних країн та росією, близько 18 млн км2 повітряних маршрутів стали недоступними.
“Через зміну логістичних шляхів обсяг викидів, спричинених збільшенням дальності польотів цивільних літаків збільшився з 3,3 млн тонн CO2 eкв. у перший рік повномасштбаного вторгнення до 8,8 млн тонн CO2 eкв. у третій рік. Загальні викиди за три роки склали 20,3 млн тонн CO2 eкв. Тобто, важливо розуміти, що війна, спричинена росією завдає кліматичні збитки і через такий вплив”, — пояснює експертка.
Окремо Ольга наголошує на пожежах — одній із найдинамічніших категорій.
“Кількість ландшафтних пожеж, спричинених війною, дійсно різко зросла у 2024 році, перевищивши не лише показники попередніх років війни, а й середній рівень за 2006–2021 роки. За даними оцінки, обсяг викидів від природних ландшафтних пожеж, зокрема в лісах, зріс до 22,9 млн тонн CO2 екв. у 2024 році, тоді як у 2023 році цей показник становив 8,6 млн тонн CO2 екв., а у 2022 році — 15,2 млн тонн CO2 екв. Сукупно за три роки війни викиди від пожеж досягли 46,7 млн тонн CO2 екв”, — підкреслює Адаменко.
Вона пояснює, що це стало результатом поєднання воєнних і природних факторів: “З одного боку, постійні обстріли, вибухи боєприпасів, присутність великої кількості військової техніки та окупація територій суттєво підвищують ризик загорань. З іншого — значні посухи, що створили умови для поширення вогню на великі площі”.
Пожежі виникали переважно вздовж лінії фронту та в прикордонних районах. Кліматологічний аналіз підтвердив: літо 2024 року було значно сухішим за норму — ймовірно, через зміну клімату.
“Такі посушливі умови створили сприятливе середовище для того, щоб пожежі, спричинені триваючими бойовими діями, починалися як невеликі загоряння, а потім переростали у великі масштабні займання. Оскільки пожежники не можуть працювати в зоні бойових дій, ці пожежі поширюються безконтрольно, збільшуючись у розмірах і потужності”, — наголошує Адаменко.
Нова методологія, кліматичні збитки та міжнародна реакція: що показав пʼятий звіт
Спікерка пояснює, що перші оцінки зосереджувались передусім на економічних втратах.
“У звіті за перший рік повномасштабного вторгнення був здійснений огляд сукупних прямих економічних втрат, завданих Україні, без аналізу кліматичних збитків саме у грошовому еквіваленті”, — зазначає Ольга Адаменко.
Поступово методологія вдосконалювалася, і вже у третій ітерації дослідження з’явився новий ключовий інструмент — соціальна вартість вуглецю (СВВ).
Ольга каже: “У третій ітерації оцінювання, що охоплює період 18 місяців війни, для обрахунку було використано таку міру, як соціальна вартість вуглецю. СВВ відображає глобальну шкоду кожної тонни викидів парникових газів протягом усього її життєвого циклу в атмосфері. Показник охоплює економічні збитки у сільському господарстві, енергетичних послугах, продуктивності праці та прибережних ресурсах, а також неринкові наслідки — ризики для здоров’я людей і екосистем”, — каже Ольга.
І додає, що ці розрахунки базуються на сучасних наукових моделях.
За словами спікерки, у своїх звітах вони використали модель, що ґрунтується на дослідженні в журналі “Nature”, де середній показник СВВ становить 185 доларів США за тонну CO2-еквіваленту. Оскільки поки що — це найкраща доступна оцінка.
Тож за оновленими даними — станом на лютий 2025 року кліматичні збитки оцінюються у43 мільярди доларів США за три роки повномасштабного вторгнення.
Водночас, за словами спікерки, принципові орієнтири залишилися незмінними: “І нові, і попередні звіти підкреслюють важливість підходу “відбудувати краще, ніж було”. Це передбачає децентралізацію енергетичної системи, використання низьковуглецевих будівельних матеріалів, впровадження енергоефективних рішень і розвиток відновлюваних джерел енергії”.
Ольга наголошує, що нове планування має починатися вже зараз.
“Щодо відбудови будівель та інфраструктури — варто вже зараз розробляти проєкти на основі низьковуглецевих матеріалів і сталих технологій. У третій ітерації звіту є цілий розділ про потенціал скорочення викидів від відбудови завдяки зеленим рішенням, із прикладами альтернативних біологічних матеріалів”, — підкреслює спікерка.
Однак основні джерела викидів у будівництві залишаються значними. Як зазначає Адаменко, бетон становить 43% викидів, сталь — 30%. Використання альтернативних матеріалів може скоротити ці обсяги більш ніж на 30%.
За її словами, цього можна досягти лише за умови широкого розуміння проблеми. До того ж важливо, щоб усі учасники відбудови, зокрема будівельна галузь, чітко розуміли “вуглецевий слід” своїх рішень і мали інструменти для його мінімізації.
Також спікерка підкреслює важливість екологічної складової: “Не можна забувати про відновлення природних екосистем, знищених пожежами та бойовими діями. Після завершення війни природні території потребуватимуть цілеспрямованого відновлення й інвестицій”.
Також Ольга Адаменко відповіла на наше питання: “Чи змінилося бачення міжнародної спільноти щодо кліматичної відповідальності агресора?”
“Питання кліматичної відповідальності історично дуже непросте, і в контексті війни наразі рішень ще не існує. Але наші дослідження формують основу для того, щоб змінити цей стан речей”, — пояснила спікерка.
Ольга акцентує на роботі на національному рівні: “Ми адвокатуємо, щоб кліматичні збитки подавалися профільним міністерством до Міжнародного реєстру збитків для України. Це допоможе створити правову основу для формалізації відповідальності росії за кліматичні втрати”.
Водночас паралельно триває активна міжнародна комунікація.
За словами Адаменко, регулярно презентують дослідження на міжнародних платформах.
“Декілька тижнів тому кліматологиня Світлана Краковська представила п’ятий звіт на конференції НАТО в Монреалі. Щороку ми піднімаємо це питання на кліматичних конференціях ООН (COP), які збирають десятки тисяч учасників. Цьогоріч на COP30 у листопаді ми знову презентували висновки нового дослідження”, — наголошує Ольга.
І додає: “Міжнародна спільнота дедалі частіше враховує кліматичні збитки як реальний наслідок війни. У липні 2024 року НАТО оприлюднило Звіт про оцінку впливу кліматичних змін на безпеку, де використовувало і наші дані. Такі дослідження допомагають підкреслити глобальний характер проблеми та сформувати аргументи щодо притягнення агресора до відповідальності”.
Раніше ми розповідали, як зміна клімату краде в України воду та що ми можемо зробити для сповільнення цього процесу.
