Від початку повномасштабної війни викиди парникових газів, пов’язані з воєнними діями в Україні, сягнули 230 мільйонів тонн CO2-еквіваленту (вуглекислого газу та інших парникових газів) — це еквівалентно річним викидам чотирьох європейських країн разом. У 2024 році показник зріс ще на третину. За цими цифрами конкретні процеси: спалювання пального, пожежі, зруйновані будівлі та відбудова. Усе це — частина прихованої, але масштабної кліматичної шкоди, яка може залишатися невидимою, але вже має реальні наслідки для здоров’я, довкілля та майбутнього планети.
URSA.MEDIA поспілкувались з керівницею відділу клімату ГО “Екодія” Василиною Бельо, аби розібратись, яку шкоду клімату завдають спалювання пального та пожежі.
На третій рік повномасштабної війни викиди зросли на 30 відсотків: що на це впливає
На третьому році повномасштабної війни викиди парникових газів, пов’язані з бойовими діями в Україні, зросли на 30% — це приблизно 55 мільйонів тонн CO2-еквіваленту. У сумі з попередніми роками це становить 230 мільйонів тонн CO2-еквіваленту — стільки ж, скільки щорічно викидають Австрія, Угорщина, Чехія та Словаччина разом, або 120 мільйонів авто на викопному паливі.
Найбільшу частку у цих викидах мають:
- бойові дії — 36%. Це насамперед спалювання пального військовою технікою, використання боєприпасів, будівництво укріплень. Активні бойові дії тривають, тому ця категорія продовжує зростати;
- реконструкція — 27%. Відновлення зруйнованої інфраструктури потребує великої кількості будматеріалів, техніки та енергії;
- ландшафтні пожежі — 21%. Через бойові дії та аномальну спеку, пов’язану зі зміною клімату, кількість пожеж зросла. Це призвело до значного зростання викидів у цій категорії;
- пошкодження енергетичної інфраструктури — 8%;
- переміщення біженців — 2%. Це спричиняє додаткові викиди, зокрема від транспорту.
- цивільна авіація — 6%. Йдеться про зміну маршрутів міжнародних авіаліній через закриття повітряного простору над Україною.
Зараз всі викиди відчутні та зрозумілі, окрім відбудови. Фахівчиня пояснює це тим, що ці викиди ще не сталися, але їх вже врахували.
“Процес відбудови можна вважати дуже вуглецево-ємний. Виробництво бетону, сталі — усе це спричиняє величезні викиди. А відбудова — неминуча частина повоєнної реальності. Це теж прямий наслідок війни, і ми акцентуємо, що відбудова має відбуватися максимально сталим шляхом. Важливо, щоб її фінансували з репарацій, які має сплатити Росія”, — підкреслює Василина Бельо.
Щоб зрозуміти, як саме війна впливає на клімат, потрібно розібратись у процесах, які призводять до викидів парникових газів. Бо йдеться не лише про руйнування довкілля внаслідок бойових дій, а про менш очевидне — накопичення в атмосфері CO2 та інших парникових газів, які пришвидшують зміну клімату.
Василина Бельо каже: “Усе починається з пального — того, яке щоденно спалюється. З вибухів, які супроводжують війну. З виробництва озброєння, постачання техніки, спорудження оборонних ліній. Усі ці дії мають високу вуглецеву ціну і формують навантаження на планету. І ці викиди не відбулися б, якби не агресія росії”.
Тож найбільші обсяги парникових газів, за словами фахівчині, виникають під час війни унаслідок спалювання пального — у танках, літаках, вантажівках.
“Це ключове джерело СО2, адже саме спалювання викопного палива — нафти, газу — призводить до вивільнення значної кількості парникових газів. Але не лише бойова техніка спричиняє шкоду клімату. До цього додаються виробництво амуніції та техніки, спорудження окопів, воєнна логістика — всі ці процеси створюють додаткове вуглецеве навантаження”, — підкреслює Василина Бельо.
Однак важливо розрізняти: є шкода довкіллю, а є — шкода клімату.
Фахівчиня каже: “Перша часто очевидна й помітна — наприклад, коли внаслідок вибуху чи обстрілу стається витік хімікатів, горять склади або нафтобази, забруднюються ґрунт, вода чи повітря. Це те, що можна побачити на власні очі. Шкода клімату — менш помітна, але не менш руйнівна. Вона полягає у надмірних викидах парникових газів, які самі по собі не є токсичними, але змінюють кліматичну рівновагу планети”.
Як пояснює експертка, “викиди СО2 самі по собі не є шкідливими — ми, наприклад, самі його видихаємо. Але в контексті клімату — він погіршує ситуацію”.
Парникові гази — це частина природної системи, яка утримує тепло на планеті. Без них середня температура на Землі становила б близько -18°С.
Тож, за словами фахівчині, проблема виникає тоді, коли концентрація цих газів у атмосфері перевищує межі балансу — тоді клімат виходить із рівноваги. Ці зміни мають безпосередній вплив і на людину.
“Для України, наприклад, це — часті й тривалі хвилі тепла, — каже Василина. І додає: Минулого року ми мали довгі спекотні періоди. Це впливає на самопочуття, на здоров’я людей, особливо тих, хто має хронічні хвороби. А ще — це додаткове навантаження на енергосистему. У такий спосіб невидимі на перший погляд викиди стають дуже конкретною проблемою”.
Загалом роботу над дослідженням почала вести організація “Екодія” невдовзі після початку повномасштабного вторгнення.
“До появи цієї ініціативи в світі й науці ніхто настільки системно не аналізував вплив війни на клімат. Були поодинокі спроби, але саме в Україні ця робота розпочалася як громадська ініціатива. До нас звернувся провідний автор дослідження Леннард де Клерк, а пізніше ми також заручилися підтримкою Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. Зараз ці розрахунки є важливою складовою в роботі Міністерства”, — наголошує фахівчиня.
Тож результат дослідження став можливий завдяки комплексній роботі групи українських і міжнародних науковців за підтримки Європейського кліматичного фонду та Міжнародної кліматичної ініціативи (ІКІ). У дослідженні вказані попередні показники за три роки повномасштабного вторгнення — з 24 лютого 2022 року до 23 лютого 2025.
У 2024 році внаслідок атак вигоріли понад 90 тисяч гектарів лісів: як війна спричиняє масштабні лісові пожежі
У 2024 році кількість лісових пожеж в Україні різко зросла. Якщо у 2022–2023 роках середньорічна площа згарищ становила 38,3 тис. гектарів, то за один лише 2024 рік вона перевищила 92 тис. гектарів. Це зростання стало прямим наслідком бойових дій.
Разом із масштабами пожеж зросли й викиди парникових газів. У 2024 році вони сягнули 25,8 млн тонн CO2-еквіваленту — це на 113% більше, ніж сумарно за два попередні роки. Загалом за три роки викиди від ландшафтних пожеж склали 48,7 млн тонн CO2-еквіваленту.
Пожежі зосереджені переважно на лінії фронту або поблизу неї. У статистику включено лише ті випадки, які, згідно з аналізом, безпосередньо спричинені бойовими діями — вибухами, обстрілами, переміщенням техніки тощо.
Василина Бельо каже: “Пожежі варто виділяти окремо, тому що в зоні бойових дій їх значно більше. Там, де є бойове зіткнення — більше випадків загорань, через що вивільняються додаткові парникові гази. Паралельно знищуються екосистеми, які могли б ці гази поглинати”.
Літо 2024 року також було значно посушливішим за середнє — ймовірно, через зміну клімату. У таких умовах навіть невеликі загоряння швидко перетворювалися на великі пожежі. Через небезпеку для рятувальників у зонах бойових дій ці пожежі залишалися неконтрольованими, що посилювало їх вплив: знищення рослинності, викиди вуглецю, втрата природних поглиначів CO2.
Як зазначає фахівчиня, минулоріч пожежі зросли через спекотне літо — імовірно, посилене кліматичною кризою.
“За своєю природою наслідки від займання через вибухи та через пряме спалювання однакові: спалюється рослинність — вивільняється CO2. Але в цьому дослідженні враховували лише ті пожежі, які пов’язані з бойовими діями. Спалювання рослинності, не пов’язане з бойовими діями, — це також проблема, але вона поза фокусом цього аналізу”, — каже Василина.
Як зазначає фахівчиня, під час спалювання рослинності вивільняється CO2 — парниковий газ: “Чим більше його — тим більше тепла акумулюється, тим більше змінюється клімат. І це не лише потепління, а взагалі екстремальні погодні явища — посухи, повені, зменшення холодних днів, зростання теплих. Система розбалансовується — і ми це вже відчуваємо”.
“Волога випаровувалась швидше, рослинність пересихала, і навіть незначна детонація могла спровокувати масштабну пожежу. А гасити її поблизу фронту часто неможливо. Локальні загорання переростають у великі пожежі”, — розповідає Василина Бельо.
Також фахівчиня виокремлює руйнування будівель, зокрема нафтобаз, і енергетичної інфраструктури.
Як зазначає Василина Бельо: “Аналізували й викиди гексафториду сірки — це парниковий газ, що використовується як електричний ізолятор. Його викиди фіксуються при руйнуванні підстанцій. Він дуже довго зберігається в атмосфері — до тисячі років — і має найбільший потенціал глобального потепління з усіх парникових газів”.
Однак якщо порівняти війну з іншими чинниками — це не найбільше джерело кліматичної шкоди.
“Найбільше — це все-таки людська діяльність загалом, особливо енергетика: спалювання нафти, газу, вугілля. Але війна теж тісно пов’язана з енергетикою: спалювання пального, знищення енергоінфраструктури — це теж туди”, — додає фахівчиня.
За словами Василини, найбільшим джерелом викидів під час війни все-таки є бойові дії, далі йдуть пожежі, а потім — процеси відбудови.
Хто має заплатити за кліматичну шкоду?
Коли мова заходить про відповідальність за кліматичні наслідки війни, постає очевидне, але водночас складне запитання: хто має компенсувати ці збитки? Росія — як держава-агресор? Чи хтось інший? І як це взагалі можна оцінити?
Українські дослідники та екологічні організації вже зробили перші кроки — оцінили обсяг викидів і перевели його в монетарний еквівалент. Виявилося, що за понад 230 мільйонів тонн додаткових парникових газів, спричинених війною, Росія має сплатити близько 42 мільярдів євро. Але як це зробити на практиці — поки відкрите питання. Україна першою у світі пробує прокласти цей шлях.
“Україна вже певний час працює над різними механізмами того, як можна стягувати з Росії кошти за шкоду. Вже створено Реєстр збитків. Це не компенсаційна комісія, а саме реєстр — він фіксує шкоду. У ньому є різні секції: шкода здоров’ю, руйнування житла, сексуальне насильство тощо. Серед них — і розділ щодо екологічної шкоди. Міністерство довкілля подаватиме туди дані, які фіксуватимуться як заяви. Потім вони проходитимуть процедури, аби мати можливість отримати компенсацію”, — каже Василина Бельо.
Однак, за словами фахівчині, з кліматичною шкодою — трошки складніше, оскільки вона окремо не прописана.
“Але ми працюємо над цим. Як воно вийде на практиці — поки невідомо. Тому що такого ще не було. Немає інструкції: зроби раз, два, три — і отримаєш результат. Це вибудовується зараз, у процесі. Методом проб, помилок і пошуку шляхів”, — зазначає Василина.
І додає: “Фіксація кліматичної шкоди через міжнародний реєстр — один із форматів. Потім — компенсаційна комісія має приймати рішення. Станом на сьогодні не існує ефективних і швидких механізмів міжнародної відповідальності за кліматичні злочини. Ні в Україні, ні в інших країнах”.
Тож в цій ситуації Україна є найгучнішим адвокатом того, що агресор має відповідати за кліматичну шкоду.
Як зазначає фахівчиня, на міжнародному рівні це просувається дуже складно. Бо визнання відповідальності Росії історично тягне за собою відповідальність і для інших країн. Тому механізмів ще немає — ні на національному, ні на міжнародному рівні. Але Україна активно рухає ці процеси вперед.
“Монетарна оцінка також дає чітке розуміння: ми хочемо отримати ці кошти на відбудову від Росії. Це не має бути щось, що Україна має покривати зі свого бюджету. І не тільки наші європейські партнери. Винна Росія і вона має нести відповідальність. Вона не може просто прийти, зруйнувати все й піти без жодних наслідків”, — пояснює Бельо.
Також у фіксації шкоди може допомогти суспільство. До прикладу, в “Екодії” є команда волонтерів, які стежать за потенційними випадками шкоди довкіллю за відкритими джерелами — з новин, соцмереж. Це дозволяє фіксувати загальну картину — де, в яких регіонах і якого роду випадки трапляються.
Окрім цього, на національному рівні є сайт Міністерства — “Екозагроза”, куди можна подавати інформацію про випадки шкоди довкіллю. Тобто, навіть з обмеженими ресурсами, прості громадяни можуть долучатися, якщо хочуть.
Раніше ми розповідали, що Україна першою в Європі запровадила стандарт для екоіндустріальних парків.
