19 травня в Україні стартував національний тиждень безбар’єрності. У його рамках у столиці відбувся відкритий захід “Коли можеш розправити крила”. Подія була присвячена безбар’єрності в комунікаціях та об’єднала навколо себе представників влади, громади і медійників. URSA.MEDIA також були серед запрошених, тому далі говоримо про формування безбар’єрного суспільства в Україні.
Що таке тиждень безбар’єрності?
Національний тиждень безбар’єрності проходить в Україні вперше. Він був започаткований за ініціативи першої леді України – Олени Зеленської в рамках Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року. Це всеукраїнська інформаційна кампанія присвячена підвищенню обізнаності щодо рівних прав кожного громадянина України.
Бо сам термін безбар’єрність – це рівні можливості та рівне ставлення до кожної людини незалежно від її віку, інвалідності, статі чи інших особливостей. Кожен з нас має однакове право вільно пересуватися, навчатися, працювати, подорожувати, користуватися онлайн-послугами та впливати на життя громади. Це про повагу та врахування потреб кожної людини.
Що обговорили на заході?
Захід “Коли можеш розправити крила” відбувся за участі громадської організації “Безбар’єрність”, ЮНІСЕФ, центру соціальних змін і поведінкової економіки, а також за підтримки Приватбанку, Visa та інноваційного парку UNIT.сіті.
Під час зустрічі було обговорено ряд важливих сьогодні питань – виклики та рішення у сфері безбарєрності, вплив мови на ставлення до людей, їхнього досвіду та можливостей. Відкрила захід перша леді України — Олена Зеленська:
“Хочу почати нашу розмову цитуючи заголовки наших із вами українських ЗМІ. Тому що це те, з чого ми починаємо кожен день, ми читаємо новини, і дуже часто поспіхом, а іноді просто тільки заголовок тому це важливо. Заголовки: “Закарпатський хлопчик – каліка який у девять років важив менше десяти кілограмів, став зіркою американських ЗМІ”, “У Вінниці загинула трирічна Ліза з синдромом Дауна”, “Хлопчик з аутизмом який допомагає ЗСУ, представив свої роботи у Кропивницькому”. Ці приклади – дуже випадкова вибірка, їх дуже легко знайти. Майже у половини сюжетів українських медіа використовуються некоректні термінології з безбарєрності. Дуже легко у будь-яку хвилину перевірити у довіднику безбар’єрності, який ми з командою презентували, увага майже 4 роки тому. За ці роки він поповнився багатьма новими термінами і відповідно до військового часу, там додався розділ про людей з досвідом війни в якому досить вичерпне є пояснення як називати певні речі, як комунікувати тактовно і що головне як не образити, війна показала силу українців та водночас підсвітила нашу силу зростання, зокрема в тому що стосується комунікацій про інвалідність. І хоч визначення “інвалід” із царини соціального захисту вилучено в Україні ще в 2018 році, але очевидно що одного законодавчого кроку замало. Нам ще знадобляться роки для того, щоб прибрати ярлики і позбутися цієї радянської стигми. Дуже вдячна, що ви робите цю роботу і хочу нагадати дуже просте правило – спочатку людина, а вже потім її досвід діагноз і інші ознаки. Отже, передусім ми намагаємося стати країною для всіх людей і в мові це також важливо, це вказує на наш курс”.
На заході також презентували відеолекцію “Коли можеш комунікувати без бар’єрів”, створену на основі “Довідника безбар’єрності”. Вона стане в пригоді всім, хто прагне будувати етичну комунікацію.
Чому це важливо?
Незважаючи на 35 років незалежності в Україні досі існує купа радянських стигм, які стають серйозним бар’єром на шляху до формування взаємоповаги у суспільстві та рівних можливостей для кожного. На жаль, війна ще більше нас розділяє та посилює стереотипне сприйняття. Тому тиждень безбарєрності – це важлива кампанія яка привертає увагу до проблем, що гостро стоять перед нашим суспільством. А такі заходи як “ Коли можеш розправити крила” – це можливість якісного нетворкінгу, необхідний діалог між медіа та владою, який допомагає швидше долати стереотипне сприйняття.
Завантажити довідки безбарєрності можна тут.
Раніше ми спілкувавались з Анастасією Степулою про інклюзивність українського суспільства.
