Цикл зимових свят є найбагатшою культурною подією в житті українців. Одним з найважливіших елементів Різдва є декор. Усі ми чули про дідуха, і навіть купуємо його додому перед Святвечором, але якими сенсами він був наповнений для наших предків? Від чого захищав і що символізував? Зʼясувати тонкощі святкових прикрас ми вирішили разом із проєктом «Витоки. Путівник українськими звичаями». Цю ініціативу створили у «Zagoriy Foundation», аби допомагати українським компаніям залучати українські традиції в корпоративну культуру. За що засновникам проєкту особлива подяка! Тож разом із експертами «Витоків» вчимося прикрашати дім до Різдва по-українськи. Приємний та важливий бонус — переймаючи традиції наших предків, ви зовсім не шкодите довкіллю.
Маркетингова директорка «Zagoriy Foundation» Оксана Лихожон розповідає, що до створення путівників їх підштовхнула проблема – компанії не інтегрують українські свята у корпоративний сектор, як іноземні Хелловін, День святого Валентина та інші. Тож «Витоки» заповнюють цю прогалину і не просто розповідають про традиції, а дають готові сценарії для бізнесів, щоб віднайти зв’язок зі своїм корінням та перенести звичаї у сьогодення. Уже вийшов путівник до Великодня, а до зими – випуск до зимового циклу свят.
Тут варто додати, що не обовʼязково бути представниками бізнесу, аби відновлювати українські традиції. Переходьте на сайт, надихайте та впроваджуйте їх у власних родинах!
У Дідухові живуть душі померлих
Здавна для українців Різдво було і залишається одним із наймасштабніших свят в календарному році. Як то кажуть, «жили від Різдва до Великодня, від Великодня до Різдва». Тому до Різдва готувалися заздалегідь, розповідає Василина Ткачук – етнографиня та співробітниця Центру фольклору та етнографії Навчально-наукового інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.
Один з основних символів Різдва – це дідух. Його складали зі збіжжя: жита, пшениці, овесу, залежно від регіону. Це був перший або останній сніп, для якого залишали невеличку ділянку поля ніби «діду на бороду», на Чернігівщині це просто називали «бородою». І саме з цього колосся потім робили обжинковий сніп, який перев’язували стрічкою і заносили в хату перед святками.
До самого Водохреща дідух стояв на покуті. Пізніше його переважно обмолочували, зерно згодовували худобі або залишали і ним першим засівали поле. А солому, яка залишалася після дідуха, частіше спалювали. Власне, так само вчиняли з усіма сакральними атрибутами. «Це вважалося очищення вогнем, тому що існувало повір’я, що в дідуху збираються душі, які мали повернутися на небо або в потойбіччя», – пояснює етнографиня. – Тому сніп треба було спалити після Водохреща або під час нього, щоб з димом вони відійшли».
Фольклористка Дар’я Анцибор та етнологиня Анна Ніколаєва «Витоків» зазначають, що дідух сприймали не лише як символ гарного врожаю, але і як своєрідне вмістилище предків. «Це помітно з назви, де корінь “дід” розкриває зв’язок із предками-покровителями (на Поліссі діди — період поминок, на Бойківщині Святвечір звався Дідовим). Про це також свідчать і ритуали довкола нього, і його вигляд. Снопу могли надавати людських форм. Наприклад, на Харківщині дідух подекуди робили у вигляді ляльки, вдягаючи в сорочку і штани. У Богодухівському районі до снопа чіпляли вуса», – йдеться у «Путівнику». На думку експертів, це може означати, що колись дідух уявлявся нашим предкам як олюднена, одухотворена сутність.
Де купити?
Ціна: від 450 грн
Майстерня «SolomArt»
Ціна: від 495 грн
Ціна: від 800 грн
Де навчитися робити?
Київ
URBANSTVO Handmade from Ukraine
21 грудня у них відбудеться майстерклас зі створення дідухів з майстром-рекордсменом України Володимиром Таранціцою у Києві, за адресою вул. Костянтинівська 63 (SkvoSpace.Podil).
Ціна: 1000 грн ( у вартість входять матеріали)
22 грудня теж буде майстерклас у книгарні-кав‘ярні «Закапелок» на Подолі.
Ціна: 1250 грн (усі матеріали та частування чаєм включені)
Павук — збирач негативної енергії
Після дідуха йшли павуки, соломʼяні. Це легка повітряна конструкція з соломинок у формі геометричних фігур, яка висить на тоненьких ниточках, а раніше їх нанизали на кінський волос. Їх вішали у хаті, і павуки рухалися від найменшого поруху. За словами етнографині Василини Трачук, навіть були прикмети, що якщо павук не рухається – це погано. А коли випадково доторкнутися до нього – навпаки хороший знак.
Солом’яні павуки уособлюють народне давнє уявлення про космос, як створений світ. Павуком ці вироби назвали тому, що з його павутиння зароджується життя. На жаль, зараз важко визначити, що саме вони означали, тому що в селах вже мало хто знає як їх робити, тому ця традиція не так добре збереглася як дідух, який простіше скласти.
Дослідники теж кажуть, що першопочатково павуки символізували світобудову. Їх так само спалювали або після свят, або вже на наступний рік, тож, на відміну від дідуха, павук міг висіти в хаті довше.
Фото: Музей Івана Гончара
У сучасному переосмисленні традицій дехто вважає, що павук збирає негативну енергетику, коли він коливається від рухів повітря, чи з часом деформується або соломинки відпадають. Тому потім весь цей «негатив» спалювали разом з павуком або замінювали на новий.
Де купити?
Ціна: павук від 700 грн, набори для виготовлення від 600 грн
Ціна: від 800 грн
Ціна: від 999 грн
Свічник-трійця на велике свято
Серед інших символів Різдва – свічник-трійця. Це святкова річ, яку не використовували просто так в будень. Його спеціально берегли для свят, на Різдво, Новий рік, Щедрий вечір, Водохреще. У різних регіонах його робили з різних матеріалів, переважно використовували глину або дерево. «Наприклад, на Гуцульщині дуже багато саме дерев’яних свічників-трійць: вони пишно різьблені або розмальовані з різними декоративними елементами. Це також свідчить про те, наскільки важливим був цей елемент», – підкреслила етнографиня.
Раніше всі матеріали для свічок були досить обмежені, тому за вечерею не палили аж три свічки. Якщо вдома стоїть свічник-трійця – це означає велике свято, що є дуже поважний привід витрати ці свічки. Свічки виготовляли виключно з бджолиного натурального воску. Хто був пасічником, той мав свій віск, а хтось купував. У свічок було різне оздоблення залежно від свят.
Але їх всіх об’єднує те, що вони були абсолютно екологічними, без парафіну, ароматизаторів та шкідливих домішок. Хоч в той час не було технологій, які є у нас, але вже тоді вважалося, що чим натуральніше – тим краще.
Фото: Музей Івана Гончара
Експерти «Витоків» додають, що в народній традиції свічки пов’язані із символікою світла та вогню, і відіграють важливу роль у різдвяному обряді. Адже свічки ставлять на свята, і використовують під час ритуалів.
«Запалена свічка горить під час Святої вечері, коли уся родина збирається за спільним столом. Свічку також несуть зі святкової церковної служби на Різдво і Водохреще, а потім її запалюють знову для освячення, малюючи кіптявою маленькі хрестики на одвірках».
Де купити?
Ціна: трисвічник від 200 грн
Ціна: від 2000 грн
Витинанки — дороге задоволення
Витинанки теж готували до свят зимового циклу, але це було не всім доступне задоволення та вміння загалом, адже не всі мали гроші на папір. А хто міг собі дозволити та знав техніку виконання – вдома прикрашав витинанками вікна, стіни та піч. Папір складали за різними схемами і з нього вирізали різноманітні фігури, візерунки та силуети.
Але у заміжніх жінок не вистачало на це часу, тому цей декор доручили молодим незаміжнім дівчатам. Етнографиня Василина Ткачук каже, що для них ця справа була більше як розвага: перед святами вони збиралися і готувалися на вечорницях, разом робили павуків, витинанки та різні солом’яні фігурки.
Хоч зараз ми купуємо і солом’яних янголів, раніше вони не були поширеними прикрасами. В народній традиції більш популярними символами були ті, які зрозумілі звичайному селянину: коник, пташка, півник, якась форма дівчини або риби. Натомість янголи були більш церковні, тож люди не прикрашали ними оселю, щоб не богохульствувати. Та і плетіння солом’яних виробів було доволі рідкісним вмінням. На все село був тільки один майстер, який знався на цьому та міг створити багато різного солом’яного декору. Звичайні ж люди могли сплести щось примітивне, тож янгола тим паче не наважувалися робити.
Де купити?
Є багато майстрів, які виготовляють витинанки різних форм, об’ємів, сюжетів, як традиційних, так і в сучасній інтерпретації. Одна з найвідоміших майстринь – художниця Дарія Альошкіна, її витинанки представляли Україну на міжнародних виставках у 16 країнах й двічі прикрашали український стенд на книжковому форумі в Парижі.
Ціна: від 1000 грн
А якщо бажаєте такий декор з іншого матеріалу, то в Dodo Socks є тематичні серветки-витинанки.
Ціна: 800 грн
Де навчитися робити?
Львів
4 січня у мисткині Дарії Альошкіної, яка відродила мистецтво витинанок, планується майстер-клас для дорослих у кам’яниці Бандінеллі. Кількість учасників обмежена.
Ціна: 1200 грн (разом з матеріалами)
Зірка — символ народження Христа
Зірки почали з’являтися у XVII столітті разом з традицією вертепу – і вже потім стали символом колядників. Що цікаво, першопочатково дівчат не допускали до колядування – це була чоловіча традиція, тому і зірки виготовляли здебільшого парубки.
Уже пізніше внаслідок війн чоловіків ставало менше, тому жінки мусили брати все в свої руки і взяти участь зокрема в колядуванні.
У кожній громаді виготовляли свою зірку, були навіть змагання, у кого вона краща, більша, пишніше оздоблена.
Дуже популярним варіантом колядницької зірки була зірка з сита. За основу брали кругле велике дерев’яне сито, до нього прироблювали промінчики зірки, їх обкручували папером, часто всередину ставили запалену свічку, а зірка мала крутитися. Її прикрашали як найкраще з усіх матеріалів, які тоді були.
Сама форма зірки відсилає до першої зірки, яку побачили пастушки, яка символізує народження Ісуса Христа. Це суто релігійний атрибут і символ.
На думку етнографині Ткачук, різдвяні символи виступають не як обереги, а більше як речі, які пророкують врожайність, добрі долю та наступний рік. «А що таке вдалий наступний рік для українського селянина? Це гарний врожай, весілля, щоб діти одружувалися і народжували нових дітей». Тому на цьому і зародилися значення таких атрибутів.
Де купити?
Ціна: зірки Софії Філіпчук від 1350 грн
Ціна: від 1500 грн
Ціна: від 1500 грн
Поєднуймо західні ялинки з автентичними дідухами
З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну ми ще більш активно відроджуємо давні традиції та фольклор. Але це не означає, що тепер ми повинні позбутися ялинок та кенселити інші західні атрибути. Експерти кажуть, що ми спокійно можемо їх поєднувати з українськими або чергувати.
Василина Ткачук вважає, що мета популяризації наших традицій не в тому, щоб кожен святкував лише в такому стилі, як 100 років тому. Мета в тому, щоб ми знали як наші предки святкували колись, передавали ці знання своїм дітям та розповідали іноземним друзям. Тому що це – наша історія. А як святкувати зараз, то вже справа кожного.
Маркетингова директорка «Zagoriy Foundation» Оксана Лихожон додає, що головне – керуватися знанням цієї ж традиції, а не просто якимись міфами і переказами. «Це все має бути через рацію і через розум. Коли родина розуміє розмай традиції, вона обирає саме те, що їй зручно. І це не означає, ми маємо викидати ялинки і ставити винятково дідухи – ми можемо все це поєднувати».
Тож плекаймо українське, але з повагою як до наших пращурів, так і до інших вподобань у святкуванні Різдва.
