Сьогодні у світі відзначають Міжнародний день без дієт. Його засновницею вважають британську феміністку Мері Еванс Янг, чия історія, на жаль, знайома не одній дівчині – вона страждала від анорексії через цькування однолітків. Але подолала хворобу і поширила свою інформаційну кампанію по іншим країнам ЄС і США, щоб заохочувати жінок приймати своє тіло та не обмежувати себе виснажливими дієтами.
Здавалося б, у 21 столітті, посил про любов й турботу про своє тіло вже має витіснити токсичні стандарти краси. Проте з часом вони повертаються.
Нещодавно Єврокомісія почала перевірку TikTok через популярність тренду #SkinnyTok, який просуває надмірну худорлявість і може спровокувати розлади харчової поведінки (РХП). Регулятори ЄС будуть оцінювати, чи достатньо робить компанія для захисту дітей в Інтернеті, які можуть підхопити шкідливий тренд.
Ця тенденція до схуднення не нова: деякі медичні експерти порівнюють її з відродженням проанорексичних спільнот, які з’явилися в мережі у 2000-х роках.
Останнім часом «SkinnyTok» заполонив TikTok: за цим хештегом користувачі викладають відео, в яких демонструють худорлявість, радять як схуднути, а дехто пропагує обмежувальні дієти і наголошує, що худе тіло краще за будь-яку їжу. Ці відео набирають мільйони переглядів, у коментарях багато дівчат пишуть, що мріють виглядати так само. Водночас інші юзери закликають припинити знімати такі відео, адже вони можуть згубно впливати на підлітків.
Ми запитали у психотерапвта, чим загрожує цей тренд і як батькам помітити вразливість дитини до нього. І також ділимося історією дівчини, яка пройшла через РХП і одужала.
Авторка обкладинки — Анна Куранова.
Зараз розслідування щодо впливу SkinnyTok ще на початковій стадії. Тривають переговори між національним французьким медіарегулятором «Arcom» і TikTok, найближчим часом планують обговорити це з командами безпеки платформи у дублінському офісі.
Все це ініціювали після того, як популярність «SkinnyTok» викликала занепокоєння в урядах кількох європейських країн. Міністерка цифрових технологій Франції Клара Шаппаз назвала цей тренд «неприйнятним».
“Ці відео, які пропагують надмірну худорлявість, – огидні та абсолютно неприйнятні. Захист неповнолітніх в Інтернеті є одним з моїх пріоритетів, – заявила міністерка у своєму відео у TikTok. – Цифрові інструменти чудові з точки зору прогресу і свободи, але якщо їх неправильно використовувати, вони можуть зруйнувати життя… соцмережі не можуть уникнути своєї відповідальності”.
Arcom повідомив, що працює з Єврокомісією над розслідуванням «з огляду на ризик для громадського здоров’я», який може становити ця тенденція.
Це вже не вперше у ЄС проводять розслідування щодо впливу алгоритмів TikTok на неповнолітніх. Минулого року його розпочали в рамках Закону про цифрові послуги (DSA), який діє на всіх онлайн-платформах Євросоюзу. Він передбачає, що користувачі будуть краще захищені від незаконних товарів і контенту. У своєму розслідуванні комісія вивчає, як алгоритм TikTok просуває контент, пов’язаний із РХП. Разом із ними над цим працює організація Point de Contact, яка підтвердила, що співпрацює з владою.
“Складність у тому, щоб довести, що контент є незаконним і орієнтованим на неповнолітніх, – сказав представник Point de Contact в інтерв’ю Politico. – Але очевидно, що TikTok модерує цей хештег недостатньо швидко. Подивимося, як вони відреагують”.
У свою чергу TikTok заявив, що не допускає бодішеймінг (дискримінацію людини за її тіло) і що вони обмежують доступ до контенту, який просуває «шкідливі ідеали щодо тіла». Тепер на платформі додали попередження: якщо перейти за хештегом #SkinnyTok, зверху над відео з’являється попередження «Ваша вага не визначає вас». Нижче залишили довідкові ресурси, в яких є корисні матеріали про РХП та обмежений перелік гарячих ліній для допомоги.
Що таке розлади харчової поведінки (РХП)?
Це психічні захворювання, пов’язані з порушенням вживання їжі, які впливають на ставлення людини до харчування, ваги та тіла. Люди з такими розладами занадто обмежують себе у харчуванні та уникають певних продуктів, голодують (анорексія), або переїдають і викликають блювання (булімія), виснажують себе фізичними вправами, та можуть мати інші специфічні харчові патерни, наприклад вживати неїстівні предмети, як от крейду, ґрунт чи землю – Піка.
За даними Американської психіатричної асоціації, ці розлади охоплюють до 5% населення, найчастіше розвиваються у жінок в підлітковому та молодому віці. Деякі з них, особливо нервова анорексія і нервова булімія, частіше зустрічаються у жінок, але всі вони можуть виникнути в будь-якому віці та у будь-якої статі.
Найчастіше така поведінка виникає через страх людини набрати зайву вагу або погладшати. Але точні причини розвитку РХП до кінця не з’ясовані. Дослідження показують, що на це впливають біологічні, спадкові, психологічні та соціальні фактори, зокрема популяризація надмірної худорлявості та ідеалізованих стандартів краси у суспільстві, поп-культурі та медіа.
У результаті людина з РХП може критично втратити вагу, що згубно впливає на її фізичне та психічне здоров’я: у неї може посилитися депресія чи тривожність, зупинитися менструальний цикл, загостритися чутливість до холоду, послабитися тіло та м’язи, через постійне блювання виникає печія та проблеми зі шлунком. При цьому людина не усвідомлює шкоди від своїх дій або заперечує її, тому що спотворено сприймає себе і своє тіло.
Це може призвести до виснаження організму, серцево-судинних ускладнень, остеопорозу, безпліддя та навіть смерті. Анорексія має найвищий рівень смертностості серед психічних розладів.
Однак при належному медичному лікуванні РХП можна вилікувати та відновити здорове харчування.
Що каже психотерапевт?
Нутриціологиня, психотерапевтка і докторка соціальних наук Ольга Онощенко сама мала досвід боротьби з булімією та переїданням, тому добре розуміє, як глибоко може вкорінюватись емоційна залежність від думки про тіло.
Такі відео формують уявлення, що зовнішність – головне мірило цінності людини. Вони навʼязують вузькі стандарти краси: тільки надзвичайна худорлявість – це гарно (і ми уже забуваємо що для когось генетично здорова вага – це форми як у Бейонсе, а не тільки як у Зендеї), та поширюють ідею, що худе тіло – обов’язкова умова успіху, прийняття, любові та ознака моральних чеснот (як-от сила волі і дисципліна).
Експертка застерігає, що це може провокувати РХП, тривожність, почуття сорому за власне тіло. У підлітковому віці, коли тільки формується самооцінка, подібні посили можуть мати тривалий і глибокий вплив.
Як розпізнати вразливість до впливу?
Варто звертати увагу на зміни у поведінці дитини, пов’язані з їжею:
- Якщо вона різко змінює ставлення до їжі
- Починає рахувати калорії, захоплюється обмежувальними дієтами
- Порівнює себе з іншими, частіше говорить про «жир», «некрасиве тіло»
- Уникає спільних прийомів їжі або більше часу проводить у TikTok, переглядаючи контент про схуднення
Вразливими можуть бути діти з нестійкою самооцінкою, підвищеною тривожністю, схильністю до самокритики та перфекціонізму. А також ті, хто шукає спосіб контролю в хаотичному середовищі або намагається впоратись у складних обставинах.
Що з цим робити?
У такій ситуації може допомогти поступово зміцнювати відчуття власної цінності, яке не залежить від зовнішності. Дитині важливо відчувати, що її бачать і чують такою, якою вона є, і вона цінна за її думки, інтереси, почуття, а не за зовнішність.
Розмовляйте відкрито, вступайте в діалог, цікавтеся: що вона дивиться, що думає, що відчуває, як ставиться до цього тренду. Заохочуйте здоровий спосіб життя через турботу про тіло та показуйте на власному прикладі, що збалансоване харчування, регулярний рух і режим сну – це внесок у хороше самопочуття і добробут, а не тортури задля схуднення будь-якою ціною. Створюйте основу для підтримуючого, дбайливого, чуйного ставлення до себе та свого тіла.
Цікаво, що раніше у TikTok з’явився протилежний до SkinnyTok тренд. Під пісню «Running Song» жінки і дівчата, які подолали РХП, показують відео, як вони виглядали під час розладу і якими тепер після одужання.
Наша менеджерка рекламних інтеграцій Анна поділилася власною історією боротьби з булімією та розповіла, як їй вдалося подолати це.
Люди, які мали би нас вчити, поводилися ганебніше за підлітків
Тоді мені було 16 років і усе почалося з булінгу в школі.
Він був не з приводу моєї ваги, а просто вчителі вихваляли деяких учнів, а мене та ще декількох людей знецінювали та «попускали». Тому я перестала хотіти ходити в школу. Щоб для цього була причина, почала викликати у себе блювоту і говорила мамі, що мене нудить. Це тривало певний час, доки мама не зрозуміла, що щось не так, а згодом і я.
Я почала худнути, мене нудило від їжі – тоді зрозуміла, що з цим треба щось робити і припиняти. Але це не припинилося. Мій організм вже звик, що зранку будуть блювотні позиви, без мого відома і без мого бажання. Ми поїхали до гастроентеролога. Після купи аналізів мені сказали, що в мене перестав скорочуватись шлунковий стравохідний сфінктер (кільцевий м’яз на межі стравоходу і шлунка. Він відкривається, щоб дозволити їжі проходити зі стравоходу в шлунок, а потім закривається, щоб запобігти зворотному потоку вмісту шлунка в стравохід). Оскільки у мене він послабився, то пропускав шлунковий сік туди, куди не потрібно – у мене була печія і дуже хотілося блювати. Мені прописали купу таблеток, коли почала їх приймати, це закінчилось. Тоді соцмережі на мене ще не впливали — впливали люди, які мали би нас вчити, але чомусь поводилися ганебніше за підлітків.
Думала, що через те, що я не худа, я не можу бути у стосунках
Пізніше вже цілеспрямовано худнути мене спонукали блогери. Тоді почався етап Тік-Току, всі там були такі гарненькі, худенькі. Мені було 18, я навчалася в університеті та подумала, що, мабуть, через те, що я не така худа, я не можу бути у стосунках. Тому я почала худнути, бігала – це єдине, що мені подобалося робити, в будь-яку погоду, в будь-якому стані я бігала. Їла яблука і пила воду.
Я схудла і стала більш відкритою до людей, і мені здавалося, що вони почали дивитись на мене більш зацікавлено. Але зараз я розумію, що це все тільки через те, що я почала сприймати себе по-іншому, що це ніяк не пов’язано з моєю худорлявістю та вагою.
Я почала багато ходити, через це ще більше схудла. Але коли я стала занадто худорлявою, то зупинилася. При зрості 177 я важила 63 кг. Я була задоволена цією вагою і вирішила на ній зупинитися. Але почалась повномасштабна війна. Я перестала гуляти, сиділа вдома і почала переїдати.
Найбільший тригер
Коли я вже не могла як раніше витрачати калорії на прогулянці, а засіла вдома, я мала сама собі готувати. Я могла наготувати собі на тиждень тацю запечених курячих ніжок, кастрюлю з гречкою, зробити якийсь салат. А потім хоп! І цього всього нема. Ти починаєш їсти трохи однієї страви, трохи іншої, потім наче накриває туман – і ти розумієш, що ти з’їла половину того, що наготувала. Ти йдеш в туалет, бо тобі погано, це все «повертаєш», стаєш голодною, туман, їжі немає. І ти намагаєшся це не виблювати, бо потім захочеш ще їсти і треба якось це перетравлювати. Я зовсім перестала це контролювати. За період цього переїдання я погладшала на 20 кг. Тобто замість 64 на вагах я побачила 88 кг. Це стало для мене ще більшим тригером, і мені потрібна була термінова допомога психолога, тому я до нього і пішла. Саме після цього моменту, коли я побачила цифру 88 кг. Бо колись максимальна моя вага була 78, і я дуже довго не могла її скинути.
Колись я пообіцяла собі, що в мене не буде цієї вісімки – це був мій якір, якого я хотіла позбутися. Навіть якщо це буде 68, я краще буду 69 – у мене була така установка в голові, щоб мені було легше жити. А тут я бачу, навіть не 78, а 88,8 кг, тобто три вісімки. Мені стало дуже погано від цього, що я почала ридати. Я зрозуміла, що це вже ненормально, тоді я вже займалася з психологом і все розповіла їй. Ми почали вирішувати цю проблему через практики і завдання.
Як налагоджувала харчування
Головна з практик полягала в тому, щоб я готувала порцію на один раз. Тобто, якщо мені потрібно щось приготувати, я йшла в магазин, купувала те, що мені потрібно, поверталася, готувала і з’їдала. Таким чином я відбудовувала нормальне харчування.
Зараз я взагалі не переїдаю, їм тільки коли хочу їсти. Головна відмінність у тому, що я почала відрізняти реальність від соцмереж. На це вплинуло те, що я почала працювати в цій сфері піару, реклами, співпрацювала з декількома блогерами. І я почала розуміти, де реальність, а де – соцмережі, й це також допомогло мені.
Загалом у мене з’явилося хобі, я почала багато працювати, і через це також моє харчування налагодилося, оскільки тут дуже добре працює тайм-менеджмент. І в тебе є певний час на сніданок, обід та вечерю. Бо в інші години ти займаєшся своєю улюбленою справою, навчаєшся або працюєш.
Мені допоміг психолог, я подорослішала і полюбила себе. Звичайно, у кожної жінки є період, коли дивишся у дзеркало і думаєш, «Господи, хто на мене дивиться?» Але це все гормони. Більшість часу, якою б я не була, я собі подобаюся. Я не важу 64 кг і я не мрію важити стільки. Але мій лікар мріє. Зараз я скидаю вагу тільки через медичні показники, щоб зменшити тиск на суглоби. Наразі з тих 24 кг, які я набрала, скинула 11. При тому, що оскільки я маю захворювання суглобів, то займаюся спортом небагато і виключно з терапевтами, в яких є медична освіта.
Я просто відчепилася від себе. Ходжу на реабілітаційні заняття, гуляю, а якщо я хочу торт – я купую собі торт. Коли у мене тривога, я купую солодке, щоб закинути собі трошки дофаміну і все. Мені стало набагато легше жити.
Коли у соцмережах я бачу не підтягнутих, а саме дуже худорлявих дівчат, які пропагують таке нездорове тіло, перше, що мені спадає на думку, – чи все у них гаразд зі здоров’ям? Друга думка, ну їй так подобається і окей. І мені шкода, що це бачать підлітки. Бо як людина вже пропрацьована і з досвідом, я розумію, що для мене особисто це ненормально, і я йду далі. А хтось, на жаль, дивиться на них і думає, що так має бути.
Раніше ми оглядали психологічний трилер про РХП «Нуль калорій».
