Пластик — невидима отрута не лише для довкілля, а я для нашого здоров’я. . Частинки мікропластику знаходять у питній воді, овочах та навіть у грудному молоці. І якщо цих причин, для того аби зменшити споживання пластику — недостатньо, то громадська організація «Бюро історій “Лайтер”».спеціально для URSA.MEDIA підготувала матеріал про звʼязок пластику з війною в Україні. Ні, вам не здалося. Річ у тому, що виробництво пластику тісно пов’язане з нафтою, видобуток якої контролюють ключові гравці, зокрема Росія. Попри жорсткі санкції, країна-агресорка продовжує отримувати величезні доходи від продажу нафти та газу, значна частина яких йде на війну в Україні. Тож купуючи товари в одноразовому пластиковому пакованні, споживачі підтримують фінансування війни, навіть не усвідомлюючи цього.
Як викопне паливо перетворюється на пластик?
Пластик — скрізь. У пляшках, пакованні, дитячих іграшках, одязі. Він здається зручним і дешевим, але насправді несе велику шкоду. Основна сировина, з якої виготовляють пластик, — нафта і природний газ. Це викопне паливо, яке видобувають із надр землі. Його нагрівають, розділяють на фракції, розщеплюють на дрібні молекули — і з них формують полімери. А вже з полімерів виготовляють різні види пластмас. Найпоширеніші з них — поліетилен (ПЕ) і поліпропілен (ПП). Це саме ті матеріали, з яких роблять пакети, паковання, одноразовий посуд, пляшки.
Хто видобуває нафту?
Росія — один із трьох найбільших видобувників нафти у світі, разом із США та Саудівською Аравією. У 2021 році, до початку повномасштабної війни в Україні, майже половина її доходів до бюджету надходила саме від продажу нафти й газу. Щодня там видобували 10,5 млн барелів нафти й конденсату, що становило 14% світового виробництва. Росія експортувала близько 4,7 млн барелів нафти на добу: 1,6 млн — до Китаю, 2,4 млн — до Європи. А у 2025 році вже видобуває 9,8 млн барелів на добу, а експортує 4,3 млн барелів на добу. Зниження видобутку та експорту нафти пов’язано з впливом міжнародних санкцій, запроваджених у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
Водночас Росія є першим у світі виробником природного газу і має найбільші його запаси. У 2021 році вона видобула 762 млрд кубометрів газу, з яких 210 млрд продала за кордон.
Більшу частину газу (68%) видобув “Газпром”, але компанії “Новатек” та “Роснєфть” також поступово зміцнювали свої позиції. Газові труби простягнулися крізь континенти: “Північний потік”, “Турецький потік”, “Сила Сибіру”. У 2021 році російський газ забезпечував 45% імпорту газу Євросоюзу та покривав майже 40% його потреб. Найбільше споживали Німеччина, Туреччина й Італія.
Окрема роль належить Арктиці — саме там зосереджено понад 80% російського газу та близько 20% нафти. Нові морські шляхи можуть відкрити прямий доступ і до ринків Азії.
Нині світовий попит на нафту зріс на 680 тис. барелів на день, а у 2026 році очікується збільшення на 700 тис. барелів на день. Попри те, що в останні місяці попит у Китаї, Індії та Бразилії був нижчим, ніж очікувалося, зростання на 600 тис. барелів на день у другому кварталі 2025 року відбулося в країнах, що не входять до Організації економічного співробітництва та розвитку.
Зокрема, на ситуацію вплинули активні літні подорожі, які спричинили рекордний попит на авіаційне паливо в США та Європі. Водночас санкції можуть зменшити обсяги постачання від двох великих виробників — Росії та Ірану. Вашингтон також тисне на основних покупців російської сирої нафти, зокрема Індію, аби ті зменшили її закупівлю. А Європейський Союз запровадив заборону на імпорт нафтопродуктів, виготовлених із російської сирої нафти, яка почне діяти з січня 2026 року. Також у межах 18-го пакету санкцій було знижено цінову межу на сиру російську нафту з 60 до 47,6 доларів за барель.
Хто купує нафту у Росії?
До 2022 року основним ринком була Європа, у 2020 році ЄС отримував 51% експорту сирої нафти та газового конденсату з Росії. Але через війну, санкції та відмову від російського палива ситуація кардинально змінилась. У 2024 році частка Європи впала до 12%, а у першій половині 2025 року — до 11%. Понад половину експорту до Європи у 2024–2025 роках забрала на себе Туреччина.
Основний фокус Росії зараз на Азію. У 2020 році Азія та Океанія отримували 41% російського експорту. У 2024 році — вже 81% . Головні покупці нині:
Китай:
- 2020 рік: +500 тис. барелів/добу.
- 2024 рік: 2,2 млн барелів/добу.
- Перша половина 2025 року: 2,0 млн барелів/добу.
Індія:
- 2020 рік: 50 тис. барелів/добу.
- 2024 рік: 1,7 млн барелів/добу.
- Перша половина 2025 року: 1,6 млн барелів/добу.
У Туреччині ж нафтопереробні заводи імпортували майже 15,4 млн тонн сирої нафти у січні-червні 2025 року. У червні — близько 2,92 млн тонн. Порівняно з 2024 роком це на 2,6% менше за підсумками півріччя.
Тож попри санкції та втрату європейського ринку, Росія перенаправила потоки нафти на схід — передусім до Китаю, Індії та Туреччини. Саме ці країни тепер фінансують російську економіку і, відповідно, війну в Україні, купуючи російську нафту та продаючи її на ринки Європи та Азії.
Як боротися з небезпечним пластиком?
Зараз 175 країн світу працюють над Глобальним договором про пластик. Очікується, що робота над договором буде завершена до кінця 2025 року. Хоча в серпні 2025 року в Женеві так і не підписали договір, як планувалося — через політичні розбіжності та лобіювання країн видобувачів та виробників полімерів. А наступна дата підписання ще не встановлена. Він має обмежити небезпечні хімікати у пластику, зменшити використання одноразового пластику, встановити глобальні обмеження на виробництво. Однак великі нафтохімічні компанії вже намагаються зірвати домовленості та активно лобіюють свої інтереси на перемовинах, що створює загрозу для всього світу.
Та жодна країна чи організація не зможе подолати пластикову кризу наодинці. Щоб справді щось змінити, потрібно діяти разом — бізнесу, громадам і владі.
Бізнес має впроваджувати екологічні рішення, зменшувати паковання, переходити на безпечні матеріали. Зокрема:
- Об’єднуватися в асоціацію депозитно-поворотної системи.
- Впроваджувати систему повернення тари та повторно використовувати її.
- Відмовитися від зайвого паковання.
Громади — сортувати, зменшувати споживання, вимагати змін і підтримувати сталу продукцію. Зокрема, кожен з нас може:
- Відмовитися від одноразової тари — користуватися багаторазовими пляшками, чашками, торбинками.
- Купувати на вагу, без паковання, складаючи товари у власні багаторазові торбинки.
- Уникати пластикових контейнерів для гарячої їжі.
- Бути свідомим споживачем, не купувати зайвого, що потім піде у смітник.
Влада — створювати і впроваджувати дієве законодавство, яке обмежує одноразовий пластик і заохочує відповідальних виробників. Зокрема:
- Заборонити небезпечні види пластику.
- Запровадити обов’язкове маркування з інформацією про відсотковий вміст переробленого пластику у пакованні товару чи продукції.
- Стимулювати розвиток циркулярної економіки.
- Запровадити системи розширеної відповідальності виробників і депозитні системи збору тари (коли покупці отримують кошти назад за повернуту пляшку чи банку).
Зменшуючи споживання пластику, ми знижуємо глобальний попит на нафту і газ, які є сировиною для його виробництва. Це означає менше прибутку для нафтових країн, насамперед для Росії. А отже — вона матиме менше грошей для фінансування війни проти України.
Раніше ми розповідали, чому не варто купувати одяг в Zara, спойлер, він теж виготовляється з нафти.
