У грудні минулого року Рада проголосувала у першому читанні за проєкт закону 13693. Наразі народні обранці готуються прийняти його у другому читанні, до якого за даними судово-юридичної газети, до другого читання народні обранці підготували понад 1000 правок до закону, проте Комітет врахував лише кілька з них. Сам проєкт 13693 визначає нові правила створення та функціонування місць почесного поховання загиблих захисників України. І він викликає занепокоєння в активістів. До нашої редакції звернулась громада села Мархалівка, де було незаконно побудовано НВМК. Активісти бояться, що новий проєкт легалізує створення національного військового меморіального комплексу. Далі говоримо про новий проєкт і чим він загрожує цінним природним територіям України.
Що ж передбачає законопроєкт №13693?
Законопроєкт стосується врегулювання питань створення і функціонування військових меморіальних кладовищ, зокрема використання земель для цих цілей.
У публічній дискусії його почали активніше обговорювати у зв’язку з історією довкола НВМК.
У поясненнях з боку Мінветеранів і профільного парламентського комітету зазначається, що йдеться про формування мережі військових меморіальних кладовищ і запровадження єдиних підходів до їх створення. Такий підхід, зокрема, пояснюється потребою забезпечити доступність поховань для родин у різних регіонах.
Цю логіку підтверджують і останні заяви уряду. Зокрема, міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова нещодавно повідомила про початок відбору земельних ділянок для створення філій НВМК у п’яти областях України. За її словами, у перспективі йдеться про формування мережі таких об’єктів у регіонах, а затвердження проєктної документації для перших ділянок планується до кінця 2026 року.
З матеріалів підготовки до другого читання випливає, що законопроєкт не обмежується описом мережі кладовищ і передбачає спеціальний порядок передачі земель у постійне користування та зміни їхнього цільового призначення для таких об’єктів.
У тексті передбачено обмеження щодо використання земель природно-заповідного та водного фонду, а також територій житлової забудови.
Окремо зазначається, що військові меморіальні кладовища є об’єктами державної власності і не підлягають приватизації чи передачі в оренду.
Позиція Мінветеранів
У відповіді на інформаційний запит редакції Міністерство у справах ветеранів повідомило, що законопроєкт №13693 спрямований на впровадження єдиних підходів до створення та функціонування місць поховання загиблих військових.
Зокрема, йдеться про:
Формування мережі військових меморіальних кладовищ на території України;
Запровадження єдиних стандартів;
Забезпечення системного підходу у сфері вшанування пам’яті.
У Міністерстві додають, що реалізація цих підходів має сприяти територіальній доступності поховань і врахуванню інфраструктурних можливостей під час планування.
Водночас там зауважили, що частина порушених у запиті питань не підлягає розгляду в порядку надання публічної інформації. Йдеться, зокрема, про звернення, які стосуються пояснень, оцінок або позицій щодо ситуації довкола НВМК. Там пояснюють, що такі питання не підпадають під визначення публічної інформації, оскільки закон стосується доступу до вже існуючих даних і не зобов’язує органи влади створювати нову інформацію або надавати роз’яснення.
У цій історії одночасно зійшлися питання землі, екології, виконання судових рішень і того, як держава реалізує подібні проєкти.
Влада намагається легалізувати злочин
На телеграм-сторінці “Підтримай Мархалівку” з’явився допис, у якому ситуацію описують так:
“Влада намагається легалізувати злочин через законопроєкт №13693 – поки вся країна бореться за виживання, ділки від влади влаштували справжнє юридичне мародерство і намагаються поспіхом “відбілити” свої незаконні дії”.
У цьому ж дописі також поширене відео, на якому видно словесну суперечку біля огорожі території НВМК. Згодом у кадрі з’являються поліцейські.
Усе це знову ставить питання про те, як у подібних випадках можуть змінюватися правила використання землі та застосування законодавства.
На потенційні правові та екологічні наслідки законопроєкту звертають увагу і юристи. Зокрема, адвокатка, заступниця голови комітету аграрного, земельного та довкільного права НААУ Софія Шутяк у коментарі для URSA.MEDIA.
Хто відвідуватиме ці меморіали, якщо не буде збережено саму націю? адвокатка Софія Шутяк
“Переглянувши законопроєкт №13693, можу зазначити, що тема військових меморіальних комплексів під час війни є дуже чутливою. Друга редакція додає гарні статті про Смарагдову мережу.
Проєкт ніде не згадує про відхід від процедур стратегічної екологічної оцінки (СЕО) та оцінки впливу на довкілля (ОВД). Процедура зміни цільового призначення вимагатиме розроблення містобудівної документації, а відповідно — проходження СЕО і ОВД, що є обов’язковим для природоохоронних територій.
Точкове регулювання, зокрема формулювання “не можна в межах ПЗФ”, дублює положення Закону України “Про природно-заповідний фонд України”. Водночас норма, яка не містить прямої заборони на спорудження меморіальних комплексів на території Смарагдової мережі (загальноєвропейська мережа природоохоронних територій, — прим.ред) , виглядає дискусійною, оскільки не містить і чіткого дозволу.
Використання територій Смарагдової мережі під меморіальні комплекси може бути дозволене лише через процедуру ОВД, яка має оцінити безпеку для людей та запобігти негативним змінам у довкіллі.
Водночас недостатньо уваги приділяється питанню права на життя як базового особистого немайнового права, від якого не можна відмовитися і яке не може бути відібране. Воєнний стан показує, що це право і обмежується, і фактично порушується. У цьому контексті постає питання: хто відвідуватиме ці меморіали, якщо не буде збережено саму націю?
Спорудження кладовищ завжди пов’язане з використанням нових територій, які з часом занепадають. Тому варто розмежовувати процедуру відведення земель і питання подальшого утримання таких об’єктів (тобто майновий аспект).
Також варто переглянути способи поховання — кремація дозволяє зекономити площі, зменшити вплив від кількості поховань. Україна втратила багато територій, а земля потрібна нам не лише для меморіалізації померлих, але і для годування живих.
Сам законопроєкт нічого не змінює. У цій ситуації більш помічним було б розроблення державних будівельних норм про меморіальні військові комплекси.
Альтернативою може стати створення природних територій пам’яті замість будівництва монументальних об’єктів, які потребують значних ресурсів на спорудження та утримання”.
На цьому також окремо акцентує Віталій Гайдукевич. За його словами, сама ідея створення національного меморіалу не викликає заперечень, однак важливим є спосіб її реалізації:
“Це не про те, що хтось проти кладовища. Йдеться про законність, підзвітність і процедури. Бо інакше виходить, що благородну мету використовують як аргумент, який перекриває будь-які порушення.
Національний меморіал – це не про “закрити питання поховань”. Це комплекс, який має формувати пам’ять і впливати на наступні покоління. І важко говорити про таку функцію, якщо поруч із вшануванням героїзму виникають питання непрозорості й маніпуляцій”.
Віталій підсумовує:
“Реалізовувати світлу ціль темними методами – це зло і дискредитація самої цілі”.
На запит URSA.MEDIA до Міністерства у справах ветеранів України, щодо можливості будівництва меморіальних комплексів на територіях, що належать до Смарагдової мережі, у відомстві відповіли так:
“Зазначений законопроєкт спрямований на впровадження єдиних підходів до створення, охорони та утримання місць поховання загиблих (померлих) осіб, а також передбачає формування мережі військових меморіальних кладовищ в областях та Автономній Республіці Крим як філій Національного військового меморіального кладовища із дотриманням єдиних стандартів. Такий підхід забезпечить системність державної політики у сфері увічнення пам’яті, створить передумови для територіальної доступності почесних поховань та дозволить реалізовувати відповідні рішення з урахуванням інфраструктурних можливостей держави”.
Тобто прямої відповіді ми не отримали, і чи буде відбуватися будівництво в заповідних зонах стане відомо, по факту, коли на них почне заїжджати будівнича техніка.
Раніше ми розповідали, чому будівництво НВМК викликало такий супротив громади і що про це думають міжнародні експерти.
