З 9 жовтня в ОАЕ триває Всесвітній конгрес однієї з провідних та найвпливовіших природоохоронних організацій світу – Міжнародного союзу охорони природи (IUCN). На ній делегати закликають IUCN заборонити випускати у дику природу рослин або тварин зі зміненими генами.
Це викликало жваві дискусії в експертних колах: прихильники заборони вважають, що поява створених людиною організмів може порушити природну рівновагу. Водночас противники монаторію вбачають у синтетичній біології величезний, ще не розкритий потенціал для порятунку природи.
Яким би не було остаточне рішення на засіданні, воно покаже, наскільки людство готове втручатися у природу заради її ж порятунку.
Тому далі розберемося, які переваги та недоліки генної інженерії та чи взагалі доцільно відроджувати вимерлі види?
Однією з ініціаторів мораторію стала Джоанн Сі, наукова радниця паризької природоохоронної організації Pollinis.
“Ми маємо спрямовувати фінансування на стратегії збереження природи, ефективність яких уже доведена, а не на спроби повернути до життя тварин, яких більше не існує”, — сказала вона у коментарі Washington Post. За словами сторонників заборони, будь-яка помилка, яку здатне спричинити втручання людей в геном тварин, може мати неконтрольовані та незворотні наслідки.
Противники ж цієї пропозиції вважають, що ця галузь врятує природу. Навіть тимчасова заборона такої роботи може лише підштовхнути ще більше видів рослин і тварин до зникнення.
Хоча у разі ухвалення мораторій не матиме великої юридичної сили, фахівці, які використовують генетичні інструменти для збереження видів, побоюються, що це матиме «охолоджувальний ефект» — тобто призведе до скорочення фінансування та підтримки їхніх проєктів. Через те що сотні тисяч видів перебувають на межі зникнення, вони наголошують: практично не залишилося часу, щоб запобігти ще більшим втратам.
“Це просто божевілля”, — каже Райан Фелан, співзасновниця та виконавча директорка неприбуткової організації Revive & Restore, яка виступає проти мораторію. — “Така заборона фактично зупинить розвиток науки”.
Міжнародний союз охорони природи (IUCN) є глобальним авторитетом у сфері дослідження та захисту зникаючих рослин і тварин. Його Червоний список, що містить категорії «Близький до загрози», «Зникаючий» або «Вимерлий у дикій природі», вважається «золотим стандартом» оцінки ризиків для видів.
У своєму останньому оновленні організація повідомила, що три види арктичних тюленів наблизилися до вимирання. До IUCN входять понад 1400 учасників, вона має унікальну структуру для міжнародної організації: до неї входять як урядові, так і неурядові організації, і обидві категорії мають право голосу під час ухвалення політичних рішень.
Компанія Pollinis, яка займається захистом комах-запилювачів, закликає країни тимчасово припинити випуск генетично модифікованих диких організмів у природні екосистеми. Вони аргументують це тим, що спершу необхідно провести більше досліджень, перш ніж випускати змінених істот у дику природу. За їхніми словами, генетично модифіковані мікроорганізми можуть завдати шкоди бджолам.
“Немає жодних доказів того, що ці технології допоможуть захистити або відновити природу”, – заявила Франціска Ахтерберг, керівниця напряму політики в організації Save Our Seeds, яка підтримує заборону та критично ставиться до генетично модифікованих культур.
Організація також занепокоєна щодо технології генетичних драйвів (gene drives) — методу, який дозволяє швидко поширювати змінені гени серед диких популяцій.
Джоанн Сі зазначила, що запропонований захід не є постійною забороною на випуск у дику природу. Мораторій діятиме, доки IUCN офіційно не проголосує за його скасування. Якщо його ухвалять, вчені все ще зможуть розробляти генетично відредагованих істот у лабораторіях, поки не зберуть достатньо доказів, щоб скасувати мораторій. Тобто ніхто не заборонятиме та не перешкоджатиме дослідженням.
Переваги та недоліки модифікування тварин
Генетичне модифікування тварин досі лишається дуже спірною темою для науковців.
Щоб глибше розібратися у ній, ми зібрали найважливіші тези з праці «Генетична інженерія, охорона природи та етика тварин: чому генетична модифікація диких чутливих тварин — не найкращий варіант» співдиректора Міжнародного центру етики в природничих та гуманітарних науках (IZEW) Томаса Поттаста та докторки філософії та асистентку Віденського університету Леоні Боссерт. У статті вони детальніше проаналізували, чи може бути генна інженерія насамперед етичною для тварин.
З одного боку, ця галузь може мати потенційні переваги:
- Редагування генів тварин може підвищити їхню стійкість до хвороб та зміни клімату, і таким чином вберегти зникаючі види;
- Це дає можливість спробувати відновити вимерлі види;
- За допомогою неї можна знищити патогени або інвазивні види (чужорідні для певної території, яку вони починають захоплювати та відтісняти місцеві види). Для цього найчастіше пропонують біотехнологічний метод gene drives — генетичні драйви. Ці драйви пропонують, наприклад, для модифікації диких тварин, щоб ліквідувати види комарів — переносників малярії, або усунути організми, які загрожують місцевим видам.
Водночас те, як у процесі поводяться з тваринами, ставить під сумнів доцільність генетичної модифікації. Автори праці заперечують можливості цієї галузі поліпшити життя тварин – на їхню думку, немає взагалі моральної необхідності генетично змінювати їх. Втім, автори відкриті до дискусій про генетичну інженерію в охороні природи та моральні обов’язки людини щодо тварин. Тобто, що люди мають шанобливо ставитися до тварин та враховувати їхні потреби.
Дикі тварини все більше страждають від антропогенних криз, особливо від зміни клімату, через що багато видів втрачають адаптацію до своїх природних середовищ існування. Тому дедалі частіше постає питання, чи зобов’язана людина допомагати тваринам пристосовуватися. Деякі експерти розглядають генну інженерія як спосіб допомогти їм, адже це може полегшити їхні страждання, які не пов’язані з діяльністю людини, як от голод і хвороби.
Проте автори статті не погоджуються з твердженням, що генетична інженерія є прийнятним засобом допомоги диким тваринам.
- Вчені часто обговорюють результати редагування тварин, але майже не піднімають питання, яким був цей процес та чи зазнавала тварина жорстокого поводження. У таких дослідженнях над тваринами ставлять експерименти, утримують їх в неволі та, ймовірно, завдають значної фізичну та психологічної шкоди, що навіть призводить до загибелі;
- Генетична модифікація тварин лише продовжує людське домінування над ними (адже саме люди вирішують, як змінювати тварин — навіть із добрими намірами). Такий підхід гостро критикують в етиці тварин і не може вважатися чимось, що служить інтересам самих тварин чи їхньому добробуту;
- Наслідки таких модифікацій досі невідомі та часто вкрай непередбачувані. Хоча природоохоронці мають різні погляди як треба доглядати за природними територіями, перетворення природних екосистем і тварин на щось, що повністю або значною мірою контролюється людиною, не є тим, до чого прагне збереження природи. Постійне пряме втручання має бути винятком, а не правилом у більшості природоохоронних підходів.
Тож, на думку авторів, всі ці втручання людини у ДНК тварин суперечать більшості принципів і цілей охорони природи.
Сьогодні генетично модифікують різних тварин, але здебільшого сільськогосподарських і в комерційних цілях. Наприклад, у травні цього року Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) схвалило генетично модифікованих свиней, яких вивели стійкими до вірусів, що завдавали великих економічних збитків у продажі м’яса худоби.
А 2022 року двоє людей з діагностованою смертю мозку отримали модифіковані свинячі серця. Їм трансплантували саме такі спеціально вирощені органи, оскільки вони не могли отримати донорське серце від людини.
Проте у ЄС діють більш суворі вимоги до добробуту тварин і обмеження на використання ГМО.
Чи справді вдалося повернути лютововків?
Найбільш відомі тварини, яких вже «воскресили» за допомогою генетичного редагування – це люті вовки (dire wolves), виведені компанією Colossal Bioscience, що базується в місті Далласі, штат Техас. Це хижаки, які мешкали у Північній Америці близько 10 тисяч років тому.
У квітні 2025 року компанія представила трьох вовченят сірого вовка, у яких змінили 14 генів, щоб надати їм густішого хутра та міцніших м’язів — аби вони нагадували вид лютих вовків. Компанія також планує застосувати схожу технологію, щоб відновити інших вимерлих тварин, зокрема мамонта та додо.
Хоча цих вовків наразі утримують в неволі, і планів на випуск у дику природу поки немає, головний фахівець компанії Colossal Метт Джеймс занепокоєний, що у разі ухвалення мораторію стане набагато складніше заручитися суспільною та фінансовою підтримкою проєктів із «повернення вимерлих видів».
“Це було б дуже негативно — як із погляду громадських зв’язків, так і для інвестицій у технології”, — прокоментував Джеймс, який перебуває в Абу-Дабі, та виступає проти ухвалення мораторію. – “Ми стоїмо на роздоріжжі у боротьбі проти втрати біорізноманіття. Якщо ми й далі гальмуватимемо розвиток технологій, здатних допомогти випередити цю втрату, то фактично погоджуємося на поразку”.
Також у їхні планах «відродити» додо – нелетючого вимерлого птаха, який зник через століття після прибуття перших полінезійських поселенців до Нової Зеландії близько 600 років тому. На це їм та дослідницькому центру Ngāi Tahu при Університеті Кентербері в Новій Зеландії потрібно 5-10 років. Ця заява викликала бурхливу реакцію суспільства, але експерти сприйняли її дуже скептично. По суті, це не відродження вимерлого виду, а лише спроба створити цей вид на основі наших уявлень про нього, кажуть експерти.
Але експерт з Моа (також вимерлий вид птаха, схожий на додо) Нік Роуленс, доцент кафедри стародавньої ДНК в Університеті Отаго, каже, що шанси повернути гігантських птахів до життя дуже малі.
«Це “Парк Юрського періоду” з дуже низькими шансами на успіх», — додав він у коментарі Guardian .
Сьюзан Ліберман, віцепрезидентка з міжнародної політики організації Wildlife Conservation Society, належить до тих науковців, які скептично ставляться до тверджень компанії про «відродження» справжніх лютих вовків.
“Навіть якщо вони дійсно створюють вид, про який говорять, — у нього немає середовища проживання, немає екосистеми”, — сказала вона.
Втім, Ліберман виступає проти мораторію, адже вважає, що він може загальмувати інші важливі напрями досліджень. Зокрема, це роботи зі створення генетично модифікованих комарів, щоб зменшити поширення малярії. Або редагування генів каштанів, уражених грибком, щоб ті знову могли рости в дикій природі.
Вона підтримує альтернативну пропозицію: оцінювати кожен проєкт окремо та індивідуально.
“Це не добра і не погана технологія, — пояснила віцепрезидентка. — Це просто технологія, яку іноді можна використовувати на благо, а іноді — не варто. Її потрібно розглядати в кожному випадку окремо. Але вона має величезний позитивний потенціал — і для здоров’я людей, і для збереження природи, якщо її застосовувати розумно”.
Фелан з організації Revive & Restore також вважає мораторій хибним рішення та виступає проти нього. Вона наголосила, що інвестори та спонсорів, які необхідні для запуску таких проєктів, схильні уникати ризику. Її організація підтримує біотехнологічні розробки для підвищення стійкості коралових рифів. Сьогодні понад дві п’ятих видів коралів, які формують рифи, можуть зникнути через підвищення температури та закислення океану. Ці унікальні екосистеми важливі не лише для природи – мільйони людей залежать від коралових рифів, адже є природним захистом від хвиль та джерелом риби.
“Жахливо навіть думати, що ми можемо зупинити вчених, не давши їм можливості розвивати й застосовувати нові інструменти біотехнологій”, — сказала вона. — “Ми чудово розуміємо, наскільки коралові рифи потребують нашої уваги й захисту”.
Раніше ми детально розбиралися, що ж таке ГМО та чи варто купувати генетично модифіковані продукти.
