17 квітня американський мисливець з багаторічним стажем Ерні Досіо загинув під час полювання в Габоні. Це сталося коли він разом зі ще одним мисливцем і гідом вистежували рідкісний вид антилоп – жовтоспинного дукера. Неочікувано у лісі вони натрапили на п’ятьох слоних і одне дитинча. Попри те, що чоловіки відступили, слони атакували їх, щоб захистити слоненята. Досіо загинув, а його напарники зазнали серйозних травм.
75-річний Ерні Досіо був досвідченим мисливцем, який полював на великих тварин у США та Африці. Вдома він зібрав цілу колекцію мисливських «трофеїв»: носорогів, левів, слонів, буйволів. А всі вбивства обгрунтовані тим, що вони “ліцензійні та зареєстровані як частина природоохоронних заходів”. Ця остання поїздка Ерні обійшлася йому в 40 тисяч доларів, які, мовляв, спрямують на ініціативи з контролю чисельності популяцій. Колеги навіть називають Ерні “великим благодійником”, а дехто в мережі стає на його захист.
Тому далі пояснюємо разом з юристкою та президенткою АЗОУ — Мариною Сурковою чому вбивство тварин ніяк не може бути «охороною природи».
Ерні Досіо був власником компанії з управління фермерським господарством Pacific AgriLands Inc. у Каліфорнії та володів понад 12 тисяч акрами виноградників. Він був постійним клієнтом у Sacramento Safari Club. На своєму сайті Collect Africa рекламує себе як компанію, “віддану та налаштовану допомогти вам знайти й підготувати найкраще можливе сафарі для досягнення ваших мисливських цілей в Африці”.
За даними Sacramento Safari Club, для поїздки на полювання до Габону Досіо скористався послугами Collect Africa — сафарі-компанії, що базується в Корал-Гейблз, штат Флорида.
За даними Daily Mail, сафарі-оператор Collect Africa підтвердив його смерть. Згадуючи життя Досіо, один мисливець на пенсії, який його знав, сказав британському виданню: «Ерні полював із того часу, як міг тримати рушницю, і мав багато трофеїв. Хоча багато хто не погоджується з полюванням на велику дичину, всі полювання Ерні були суворо ліцензованими, законними і були зареєстровані».
Але серед «трофеїв» Досіо можна побачити носорогів та леопардів, які також є зникаючим видом.
Під час свого першого президентського терміну Дональд Трамп створив суперечливу консультативну раду з питань дикої природи, щоб допомогти переписати федеральні правила щодо імпорту голів і шкур африканських слонів, левів і носорогів. Раду розпустили у 2020 році після судових позовів, у яких стверджувалося, що це була незаконна й упереджена група, укомплектована трофейними мисливцями, а не природоохоронцями, і що вона просувала економічні вигоди полювання на велику дичину.
Минулого року ще один американський мисливець загинув від буйвола, на якого полював під час мисливської експедиції в Південній Африці.
У лісах Габону мешкає приблизно 95 000 лісових слонів — більшість світової популяції цього виду, який вважають зникаючим.
Щороку клієнти індустрії трофейного полювання вбивають десятки тисяч диких тварин по всьому світу. Легальні мисливські тури в Африці популярні серед частини заможних американців, зокрема Дональда Трампа-молодшого, якого понад десять років тому сфотографували з відрубаним слонячим хвостом у руках.
Міжнародне трофейне полювання — це багатомільйонна індустрія. За даними EMS Foundation, у Південній Африці її вартість оцінювали від 100 млн доларів у 2005 році до 68 млн доларів у 2012 і 120 млн у 2015 році.
Внески мисливців йдуть не на збереження природи, а на полювання
Юристка та президентка Асоціації зоозахисних організацій України (АЗОУ) Марина Суркова розповіла, що вбивство тварин лишається вбивством, незалежно від того ліцензоване воно чи ні.
“Неліцензоване мисливство – це браконьєрство, але суті це не змінює. Закордоном за ліцензоване полювання платять кошти державі. Але це так само вбивство тварин і шкода для природи”, – пояснює юристка. – “Насправді ті гроші, які мисливці платять як внески в якості ліцензії, всі вони йдуть не на допомогу природі, а на розвиток мисливського господарства”.
Якщо мисливці, наприклад, кажуть, що вони розводять диких тварин або підгодовують їх, це лише для того, щоб збільшити кількість мішеней для своїх полювань. Тобто вони вирощують тварин, випускають в своїх угіддях, просто щоб їм було на кого полювати.
Вони роблять це не для природи, не для захисту, не для блага тварин. Вони це роблять заради власної вигоди, щоб в них було більше мішений.
Як працює ліцензійне полювання в Україні?
Щодо ліцензованого полювання, в Україні є закон про мисливське господарство і полювання. Він дуже недосконалий, проте в ньому написано, що існують ліміти на полювання на мисливські види тварин – полювати можна тільки на них. Звісно, у мисливські види тварин не внесені, наприклад, червонокнижні види. Раніше ліміти встановлювало Міністерство захисту довкілля, а зараз це робить Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства.
За кожну тварину мисливець теж платить певний податок. Тому що дикі тварини вважаються власністю народу України. Але чомусь в нас ніхто не запитує, чи хочемо ми, щоб ту власність вбивали. Чи не так? Тобто держава за нас розпоряджається власністю народу і надає ліміти на вбивство цих тварин.
“Зараз майже в усіх областях України заборонено полювання на період воєнного стану, і мисливці постійно знаходять нові приводи щоб його відновити. То треба відстрілювати вовків, бо вони заходять на городи в селах, то кабанів, то лисиць, бо вони переносять сказ. Але цей дисбаланс в екосистемах створюють самі ж мисливці. Мисливці лякають вовками, хоча зараз підрахувати точно їхню чисельність ми не можемо”, – пояснює Суркова. – “Коли відстрілюють вовків, копитних стає більше і вони заходять на огороди до людей. І навпаки, коли відстрілюють копитних, вовки у пошуках їжі та витіснені вирубкою лісів, йдуть до людей. Відстріл лисиць вони завжди аргументують сказом, але навпаки, відстріл, саме вбивство лисиць, розганяє популяцію і сказ. Єдиний ефективний метод боротьби зі сказом – це пероральна вакцинація. Це запобігання зараженню, а не відстріл. Мисливці вбивають і скажених, і нескажених, але щільність сказу від цього не зменшується. Сказ поширюється по іншій місцевості, тому що лисиці починають тікати звідти, де їх відстрілюють.
Марина наголошує, що управління екосистемою – це менеджмент. Це не просто пішов з рушницею і постріляв. Це точно не про захист природи,
“Відстріл – це не менеджмент популяції, не менеджмент екосистеми. Відстріл дуже примітивний інструмент, який взагалі нічого не може вирішити. У мисливців немає ані наукового підходу, ані розуміння балансу екосистем. Вони постійно знаходять якісь підстави, створюють якісь труднощі, які потім можна типу вирішити методом відстрілу”.
