Вирвати зуба в кузові вантажівки: журналісти URSA.MEDIA побували в гостях у стоматологів Хартії, що лікують бійців на Лиманському напрямку

Забезпечення здорового способу життя та доступу до якісної медицини для людей будь-якого віку й професії – одна з цілей сталого розвитку визначених ООН. Проте, в умовах війни реалізувати її неймовірно складно навіть для цивільного населення, не говорячи вже про захисників. Бо відкласти війну на потім, щоб поїхати до клініки та пролікувати зуб, просто неможливо. Однак завдяки волонтерам та свідомим лікарям  вчасно відвідувати стоматолога багатьом українським військовим все ж вдається. Наші журналісти виїхали на прифронтову Лиманщину, де бійці 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія» проходять лікування в стоматологічному кабінеті на колесах.

Те, що цивільні вважають буденністю, для військових свято… Як то похід до стоматолога

З жовтої вантажівки, схованої в лиманських лісах, чується глухе свердління медичних інструментів. Так в районі однієї з найгарячіших точок Донецької області працює стоматологічний кабінет на колесах. На даху – маскувальна сітка, а навкруги дерева.

Маючи трішки вільного часу, боєць 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія» з позивним «Яша» крокує до вантажівки, аби дати раду хворим зубам.

«Прийшов з карієсом на двох зубах», – жаліється військовий. В зоні бойових дій, каже, такі хвороби можуть неабияк вибити з колії.

«Часто турбує біль, зуби сиплються. У всіх різні організми. У когось нормально, а в когось з цим проблеми постійно. У мене з цим дуже погано, хворі зуби – це сімейне».

Те, що цивільні вважаються буденністю, як то похід до лікаря, для військового – свято. Адже вирватися до міста, щоб відвідати стоматолога, буває проблематично – тим паче на Лиманщині. Тут ворог вдається до регулярних штурмів, кожен український захисник на вагу золота.

«Було б дуже важко і проблематично виїхати навіть до Слов’янська. Це дуже добре, що придумали мобільні кабінети».

За дверима жовтої вантажівки справжній стоматологічний кабінет, де на військового вже чекають люди в білому – стоматолог Дмитро та медсестра Ольга.

Процедура займає десь пів години. Аби зберегти зуби та вгамувати біль при прийманні їжі, «Яші» встановлюють дві пломби. Вчотирьох у кузові вантажівки тіснувато, проте під рукою є все необхідне, пояснює стоматолог Дмитро Георгійович. Завдяки цьому фахівці мають можливість надавати допомогу першого рівня.

У військкоматі сказали: о, так треба ж стоматолог!

«Перший рівень допомоги – це карієс, пульпіти, гострий біль, видалення. Але складних операцій чи протезування ми не робимо» – розповідає фахівець.

Кабінет добре освітлений, а в його центрі стоять серце лабораторії – стоматологічна установка, себто крісло та інструментальний стіл.

«Тут турбінний наконечник, електромотор і пустер. Є скалер, який знімає зубний камінь, фотополімерна лампа, фотополімери. Однак найчастіше ми все-таки ми встановлюємо пломби та лікуємо карієс. Але бувають випадки й запущені, тобто періодонтит чи флюс».

Також в кабінеті на колесах є засоби для стерилізації інструментів, вода, кондиціонер і навіть рентген-апарат. Усе забезпечує електроенергією генератор.

Дмитро Георгійович родом із Дніпра. Стоматологію освоїв майже 30 років тому, але працював лише у цивільній сфері, а на службу прийшов 9 місяців тому – по повістці. Вважає свій випадок гарним прикладом правильного розподілу людського потенціалу в армії, чому й сильно радіє.

«Спочатку була повістка, а потім через кожних пів року з початку повномасштабної війни треба було приходити на комісію. Коли у військкоматі мою військово-облікову спеціальність почитали, сказали: о, так треба ж стоматолог! Кажу: так я ж не проти. Я вважаю, що зі своїм досвідом я можу бути максимально корисним саме на цьому місці».

«Ні кроку назад, за нами – морг»

Нині у Дмитра чимале навантаження – щоденно він приймає по 7-8 людей. Тож вести довгі бесіди немає часу. На стоматологічному кріслі вже очікує Микола, який якраз збирається з думками перед видаленням зуба. Дмитро дістає шприца та вколює військовому анестезію. Поки препарат не подіяв, є можливість поспілкуватися з Миколою. Він називає себе «чоботарем без чобіт», бо є колегою стоматолога – медиком «Хартії». Але за здоров’ям не вслідкував.

Поряд висить куртка медика, а на ній шеврон: «Ні кроку назад, за нами морг!». Ну, з цим складно посперечатися… 

«Значить що я хочу сказати, – рішуче починає Микола. – Дуже гарний кабінет, а найголовніше – дуже висококваліфіковані фахівці. На жаль, з зубами є проблеми й доволі часто доводиться користуватися послугами лікаря. Оскільки є бойові завдання, ми від них залежимо, доводиться і переносити свої візити, але завжди допомагають».

Зубний біль – розповсюджена проблема серед бійців, наголошує Микола. На це впливає багато чинників: від генетики до важких умов несення служби, коли немає можливості слідкувати за ротовою порожниною належним чином. При виконанні ж бойових завдань біль розсіює увагу, що може призвести до непередбачуваних наслідків.

«Зуб мене турбував давно. Лопнула стінка, як сказав Дмитро Георгійович, і він йде під видалення. Нарешті вирішив це зробити. Бо потім можуть бути бойові завдання й він може почати турбувати у найбільш непередбачуваний момент. А зубний біль дуже погано збивається, навіть знеболювальним. Так би я мучився невідомо скільки, поки не зміг вийти в місто чи на ротацію. І це може спричинити дуже важкі наслідки. А так допомога надається в необхідному місці та в необхідний час», – каже Микола.

З неабиякою впевненістю і стриманістю стоматолог таки видаляє Миколиного зуба. Дмитро Георгійович зазначає, що працювати з військовими йому доволі просто, хоч раніше й не мав такого досвіду. Усі вони тепер побратими й залежать один від одного. Також, як і в цивільному житті, зустрічаються люди, що побоюються стоматологів.

«Усі пацієнти, як цивільні, так і військові, приблизно однакові. Бувають й ті, що побоюються стоматологів. Тоді треба з ними більше говорити, розповідати, як часто буває при лікуванні дітей: поки не вмовиш, справа не піде. Але таке трапляється рідко серед військовослужбовців. Напевне, у цьому й різниця між цивільними й бійцями. З останніми таке трапляється доволі рідко», – каже стоматолог.

Кабінет на колесах «Хартії» передали волонтери, вона працює лише третій місяць. Нині у бригаді така машина одна, але відпрацьовує своє, кажуть захисники, на всі 100%.