Коли говорять про наслідки повномасштабної війни, найчастіше згадують зруйновані міста, загиблих людей та втрати економіки. Але є ще один вимір цієї катастрофи — довкілля. Воно не з’являється в новинах так часто, але саме воно накопичує наслідки війни повільно й надовго.
Саме тому з перших днів вторгнення громадська організація Екодія почала фіксувати випадки потенційної шкоди довкіллю, спричинені російською агресією. Їхнє дослідження — це спроба системно зібрати те, що розпорошене по новинних стрічках, офіційних заявах і зведеннях, і показати реальний масштаб екологічних втрат. Переповідаємо його тут.
Що саме фіксує Екодія?
Від 24 лютого 2022 року волонтерська команда моніторить повідомлення у медіа та заяви органів влади й вносить підтверджені випадки на інтерактивну мапу. Станом на зараз зафіксовано 2598 таких інцидентів. І це не остаточна цифра — вона зростає майже щодня. Паралельно держава веде власні підрахунки: на офіційній платформі Екозагроза збитки довкіллю вже оцінюють у 6385 трлн гривень. Але навіть ці суми не відображають повної картини, бо значна частина територій замінована або перебуває в зоні бойових дій, а багато наслідків проявляться лише через роки.
Йдеться не тільки про очевидні екологічні катастрофи. Під ударами опиняються атомні станції, морські порти, склади мінеральних добрив і лакофарбових матеріалів, хімічні та металургійні заводи, нафтобази, автозаправки, очисні споруди. Кожен такий об’єкт — це потенційне джерело токсичних речовин, які можуть потрапити у воду, ґрунт або повітря. Водночас війна руйнує і природні території — ліси, степи, заповідники, прибережні зони морів. Часто про це говорять менше, але саме там гинуть рідкісні види та зникають цілі екосистеми.
Щоб зрозуміти масштаб, Екодія поділила всі випадки на категорії. Найбільша частка — понад 44% — припадає на пошкодження промислових об’єктів. Це свідчить про системні атаки на індустріальну інфраструктуру. Але окрему тривогу викликає категорія впливу на екосистеми: хоча таких випадків менше, серед них переважають найважчі — ті, що мають довготривалі наслідки й потребуватимуть років для відновлення.
Кожен інцидент отримує ранг від одного до трьох. Перший означає, що зафіксовано ураження небезпечного об’єкта, але на момент збору даних немає підтвердження значного впливу або бракує інформації. Другий ранг — це вже відчутна локальна шкода. Третій — масштабний негативний вплив, який може впливати на здоров’я людей і стан природи в довгостроковій перспективі. Більшість випадків поки що належить до першого рангу, але це не означає, що вони безпечні. Просто іноді потрібно час, щоб побачити повну картину: забруднення ґрунтів може проявитися через кілька сезонів, а наслідки для підземних вод — ще пізніше.
Географія інцидентів також показова. Найбільше їх у прифронтових і прикордонних регіонах із високою концентрацією промисловості. Лідером за кількістю зафіксованих випадків стала Дніпропетровська область — 456 інцидентів. Серед міст найбільше постраждав Харків, де зафіксовано 138 випадків потенційної шкоди. Цей зв’язок між інтенсивністю бойових дій та екологічними ризиками зберігається незалежно від змін лінії фронту.
Цікаво простежити і динаміку по роках. У 2022 році зафіксували 726 випадків — це був період найінтенсивніших руйнувань на початку вторгнення. У 2023 та 2024 роках цифри були меншими — 446 та 442 відповідно. Але 2025 рік показав різке зростання — 931 випадок. Пікові місяці припали на березень 2022-го, а також липень і жовтень 2025 року. Це співпадає з активізацією обстрілів та атак на цивільну інфраструктуру.
За сухими цифрами стоять конкретні події. Наприклад, пошкодження заводу з виробництва біоетанолу на Сумщині, коли патока з дев’яти цистерн розлилася на територію господарств. Або загибель 13 тисяч голів худоби після атаки на аграрний об’єкт. Чи пожежа контейнерів із рослинною олією в порту «Південний», частина якої потрапила у Чорне море. Кожен із цих випадків — це не лише економічна втрата, а й ризик для екосистем, водних ресурсів, продовольчої безпеки.
Важливо розуміти, що дослідження Екодії — це не остаточний звіт про масштаби екологічної катастрофи. Це радше процес постійної фіксації, який створює доказову базу для майбутньої відповідальності. Після завершення бойових дій Україна потребуватиме масштабного аудиту стану довкілля. Але без сьогоднішньої системної роботи частина злочинів могла б просто зникнути з пам’яті разом із новинною стрічкою.
Війна змінює ландшафти буквально — вибухами, пожежами, вирвами від снарядів. Але вона також змінює їх непомітно: через хімічні забруднення, деградацію ґрунтів, знищення біорізноманіття. Ці наслідки українці відчуватимуть десятиліттями. І саме тому так важливо вже зараз не лише фіксувати втрати, а й думати про те, яким буде повоєнне відновлення. Можливо, у цьому парадоксальний шанс для України не просто відбудувати зруйноване, а перейти до сучасної, екологічно безпечної моделі розвитку.
Дослідження Екодії допомагає побачити війну з іншого боку — не лише як гуманітарну чи військову катастрофу, а як екологічну. І поки тривають бойові дії, ця карта шкоди продовжує поповнюватися. Кожен новий запис у ній — це ще одне болісна втрата для нас та наших майбутніх поколінь.
Раніше ми розповідали чи можна притягнути до відповідальності Росію за завдану екологічну шкоду.
