Активісти Greenpeace занурилися до труб газопроводу Nord Stream, щоб зупинити розмови про його можливе відновлення. Вони наголошують: залежність від викопного палива підживлює війну Росії проти України та поглиблює кліматичну кризу.
Україна також прийняла участь в акції Greenpeace біля “Північного потоку”
Польські активісти Greenpeace занурилися до труб газопроводу Nord Stream на дні Балтійського моря, щоб нагадати: розмови про його можливе відновлення є небезпечними і для клімату, і для людей загалом. Акція відбулася неподалік місця, де майже три роки тому газогін було підірвано. Дайвери зробили знімки біля самої труби, а на поверхні води розгорнули великий банер із написом “Ні Північному потоку, ні викопному газу”.
До міжнародної команди Greenpeace приєдналась також директорка українського офісу Наталія Гозак.
“Це було дуже емоційно, бо я вперше потрапила на корабель і кілька днів жила разом з його командою. Це неймовірний досвід: захоплююче, цікаво і дуже надихаюче”, — каже учасниця мирної акції Наталія.
За словами Гозак, найбільше її вразила велика команда активістів, небайдужих людей, яка віддала свій час, сили і навіть певною мірою ризикувала.
“Ми не знали, якою буде реакція, але головне — вдалося привернути увагу до “Північного потоку”, який найбільше наповнював військовий бюджет Росії. Для мене це був сильний знак солідарності”, — підкреслює співрозмовниця.
Як зазначає Наталія, інтернаціональна команда корабля працювала дуже злагоджено, навіть виходила на каяках, і дала можливість Україні бути частиною цього процесу. Атмосфера була дуже позитивна, без жодних негативних емоцій. Це був невеликий, але важливий крок: і медіа відреагували, і люди звернули увагу.
“Для мене це місія не лише для України, а й для всіх країн. Я давно працюю в екологічному інформаційному секторі й зазвичай думаю про вплив на клімат чи біорізноманіття. А тут уперше дуже чітко відчулося політичний вимір: своїми діями ми можемо вплинути, бодай опосередковано, на завершення війни. Це усвідомлення робить акцію ще більш значущою і дуже надихає”, — підкреслює директорка українського офісу Greenpeace.
Активісти наголошують: Європа має не шукати нові шляхи постачання газу, а швидше переходити на відновлювані й децентралізовані джерела енергії. Лише так можна позбутися залежності від Москви чи інших постачальників і справді гарантувати енергетичну незалежність.
“Акція була спрямована саме на “Північний потік”, і головна її ідея — зупинити дискусії щодо його можливого відновлення. Офіційних планів цього немає, але неофіційно такі розмови ведуться і в США, і в Європі, передусім у Німеччині. Йдеться про варіанти — або після закінчення війни, або як частину певних домовленостей з Путіним. Ми вважаємо такі обговорення неприпустимими”, — розповідає Наталія Гозак.
Саме тому акцію провели в Балтійському морі — біля газогону. Якби про це заявили лише зі сцени чи на пресконференції, реакція була б іншою.
Наталія розповідає, саме завдяки тому, що дайвери спустилися на глибину близько 50 метрів до труб і розгорнули там банер “Ні Північному потоку, ні викопному газу” — і це привернуло набагато більше уваги.
“Суть таких мирних дій у тому, щоб нагадати: мова йде не лише про енергетику, а й про екологію та безпеку. Газопровід уже три роки не працює, але навіть розмови про його відновлення є небезпечними. Бо це знову означає залежність від Росії та її вплив. А газ — це викопне паливо, від якого необхідно відмовлятися в будь-якому разі. Зараз країни ЄС збільшили закупівлі американського газу, але й це не вихід, адже все одно створює нову залежність. Єдиний шлях — перехід на відновлювані й децентралізовані джерела енергії”, — наголошує директорка українського офісу.
Тут водночас перетинаються дві ключові причини, чому “Північний потік” не можна відновлювати.
Наталія каже: “Будь-яке повернення до торгівлі з Москвою означатиме нові гроші на війну. Ідея “обміняти відновлення газопроводу на мир” контрпродуктивна — бо саме через ці кошти Росія зможе воювати далі”.
Експертка пояснює: “Система енергопостачання побудована так, що немає простого вимикача. Якщо газ займає значну частку у споживанні, його не можна миттєво замінити. Але це процес, який має рухатися вперед. Ми вітаємо плани Євросоюзу відмовитися від російського газу до 2027 року. Тепер кожна країна повинна конкретно розписати, як це зробити”.
Найбільш небезпечним у цій ситуації є неформальні розмови про можливе відновлення постачання. У Бундестазі вже піднімалося це питання, у США теж були бізнесові ініціативи, зокрема від Стівена Лінча, пов’язані з “Північним потоком”. На фоні бізнес-орієнтованої політики Трампа такі ідеї виглядають особливо тривожно. Важливо не допустити, щоб комерційні інтереси переважили питання безпеки та справедливості.
За словами Гозак, є й країни, які гальмують процес поступової відмови від російського газу. Вони не мають принципової позиції або навіть демонструють дружнє ставлення до Москви — наприклад, Угорщина. Це шкодить інтересам усього ЄС і України. Тому дуже важливо впливати на ці рішення й наполягати, що повернення до “Північного потоку” чи до будь-якої залежності від Росії є абсолютно неприйнятним.
Викопне паливо — це також зброя
Протест у Балтійському морі був не лише проти відновлення “Північного потоку”. Активісти хотіли нагадати: кожен євро, заплачений за російські енергоресурси, підживлює війну проти України та поглиблює кліматичну кризу. І залежність від викопного палива — це водночас і політична, і екологічна пастка.
“Країни ЄС щороку сплачують Росії мільярди за нафту й газ, і ці кошти напряму потрапляють у військовий бюджет. Якщо говорити у цифрах, то лише за енергоресурси з Росії Євросоюз заплатив близько 22 мільярдів доларів. Це приблизно 15% від річного військового бюджету РФ, який становить близько 150 мільярдів. Тобто можна сказати так: п’ятнадцять із кожної сотні дронів чи ракет, що падають на українські міста, частково оплачені країнами ЄС. Вони одночасно вводять санкції і водночас фінансують агресора через імпорт викопного палива”, — каже Наталія Гозак.
Газ, про який йдеться, — це переважно метан. І він небезпечний не лише під час спалювання, а й у процесі видобутку, транспортування та перевантаження.
“У цих етапах відбуваються значні втрати метану в атмосферу. А він у десятки разів потужніший за вуглекислий газ у впливі на клімат. Тож поширене уявлення, що газ є “чистішим” порівняно з вугіллям чи нафтою, насправді оманливе. Усе викопне паливо підсилює кліматичну кризу”, — наголошує директорка українського офісу.
Вихід давно відомий — максимально розвивати відновлювані джерела енергії. Україна вже зробила перші кроки: з’являється все більше вітропарків і сонячних електростанцій. Так, є суперечливі випадки — наприклад, проєкт на полонині Руна, де будівництво шкодить природоохоронним територіям. Але попри це, загалом країна рухається до більшої енергонезалежності.
Як зазначає Наталія, з початком повномасштабної війни особливо активно почали розвивати децентралізовані рішення. Не кожне домогосподарство, але багато соціальних об’єктів і бізнеси встановили власні системи живлення. Це не завжди високі технології — іноді генератори чи базові установки, але вони вже стали відповіддю на загрози енергосистемі.
“Для Євросоюзу цей процес більш плановий. Там поступово відмовляються від вугілля та розширюють використання відновлюваних джерел. Залежно від країни показники різні: у Бельгії частка відновлюваної електроенергії сягає понад 80%, а в Україні поки що це близько 10%. Але простір для зростання величезний”, — зазначає наша співрозмовниця.
Тож чим більше ми розвиваємо відновлювану енергетику, тим сильніше послаблюємо Росію. Адже її економіка і структура експорту напряму прив’язані до викопного палива. Коли в нас є власні джерела енергії, її газ стає просто непотрібним. Це вигідно і для клімату, і для безпеки.
Чому Європа має відмовитися від російського газу раніше 2027 року?
Євросоюз планує відмовитися від російського викопного палива до 2027 року. Проте екологічні активісти наголошують: зволікання означає продовження залежності, що підживлює війну. Саме тому важливо, щоб такі акції мали міжнародну підтримку — і щоб голоси з різних країн звучали синхронно.
“Для України важливо, щоб процес пришвидшився. Але, наскільки я розумію, рішення ухвалюються на рівні ЄС, і кожна країна сама визначає, як саме відбуватиметься перехід. У кожної держави своя структура постачання та споживання”, — говорить директорка українського офісу.
Також Наталія наголошує, що не можна очікувати, що одна акція одразу змінить політику держав. Це частина ширшої роботи Greenpeace у напрямку відмови від газу. Наше завдання — підсилити офіційну позицію проти відновлення “Північного потоку” й заглушити голоси тих, хто намагається повернутися до цієї ідеї.
“Важливим результатом стало те, що про протест широко написали польські медіа — ключові телеканали, радіо та видання. Тобто інформаційно завдання виконане. Це не кінцева перемога, але проміжний успіх, який допомагає тримати тему у публічному полі”, — зазначає Гозак.
Раніше ми розповідали, як українці на окупованих територіях встановлюють сонячні панелі, аби бути енергетично – незалежними від окупантів.
