Український актор та зоозахисник Олексій Суровцев любить жартувати:
«Ти можеш бути брутальним, волохатим, бородатим величезним чуваком, але для свого котика ти завжди будеш бородатою мамулею». Тож притулок, який заснував Олексій вже під час повномасштабної війни, має назву “Бородата котомамуля”, але весь сенс цього жарту розумієш лише коли переступаєш поріг притулку та на власні очі бачиш, як кремезний бородатий чоловік у мить перетворюється на дбайливу матусю для 70 підопічних котиків. Хтось з пухнастиків не має ока, в іншого відмовили кінцівки через кульове поранення, але щойно в їхньому полі зору з’являється Олексій вони радіють, поспішають до нього, лащаться, він так само їх обіймає, гладить, розмовляє з ними. URSA.MEDIA завітали в гості до Олексія на сеанс кототерапії, під час якого у нас відбулася цікава розмова про те, чи вміють котики любити та бажання піти із зоозахисту.
Зооволонтерство – це морально дуже виснажлива історія. Не всіх тварин вдається врятувати. Як працювати з тваринами і при цьому триматися в нормальному психологічному стані, залишатися життєрадісним таким, як от ти?
Знаю точно, що не потрібно тримати в собі біль та переживання. Коли помирають тварини, я плачу, я завжди то переживаю важко. Адже, зооволонтери, як і лікарі, часто бачать смерть. З часом думаєш: «ну я вже маю стати трішки готовим до цього, адже не всіх вдається врятувати, хоча і викладаюсь по-максимуму». І думаєш, що вже має вибудуватися якийсь фільтр з часом. Але фільтр – то ілюзія, до болю тварин, до їх смерті неможливо звикнути, скажу відверто: втрачаєш життя, і болить завжди однаково. Ні на грам менше. Але я всеодно стараюсь транслювати свої аудиторії позитив. Болю і так забагато навколо нас.
Льоша, ти прийшов у зоозахист у перші дні повномасштабного вторгнення – рятував тварин, яких українці залишали зачиненими в будинках та квартирах. Ця страшна фаза активних бойових дій та хаосу на Київщині минула за кілька місяців, і ти міг повернутися в професію з відчуттям виконаного боргу. Але ти залишився в активному зоозахисті. Чому?
Є декілька пунктів, які мене підштовхнули до того, аби залишитися в активній благодійності. Перше і найголовніше — я шалено люблю тварин. Максимально всіх, це перше. Друге — я завжди хотів їм допомагати. Коли ти чогось дуже сильно прагнеш, тобі завжди відкриваються якісь можливості. У мене ці можливості з’явилися: я відчув підтримку людей. Коли я починав свою волонтерську діяльність у мене було 18 тисяч підписників, зараз аудиторія — 180 тисяч, кількість фоловерів зросла за рахунок моєї зооволонтерської діяльності. Часто мені кажуть: «От ти актор відомий, тобі легко рятувати тварин». Ні, я починав як і всі: просто багато працював, вибудовував довіру. І зараз маю потужний інструмент для порятунку тварин і можливо навіть для якісних змін у сфері захисту тварин — мої підписники. І я їм за це вдячний.
Помилка багатьох волонтерів у тому, що вони показують, як у них все погано
Але в країні є багато зоозахисників, які рятують тварин, проте не можуть похизуватися такою підтримкою аудиторії. Чому до тебе більше довіри та уваги ніж до багатьох інших зооволонтерів, певно ж тому, що ти – людина публічна.
Розумієш, помилка, наприклад, багатьох волонтерів, що вони показують, як у них все погано. У нас хворі коти, допоможіть. Що повинно змусити людей залишитись на вашій сторінці постійно? Що? Ну і так погано зараз все в країні.
І так війна, страждання, так і інше. Ви показуєте, що у вас там тварини, так, безумовно, їм погано. Безумовно, це потрібно показувати, але ж і не забувати про позитив.
Мій контент побудований таким чином, що 80% інформації на сторінці – це позитив, добро. Я навпаки демонструю як у нас все класно. Як тваринам тут живеться, як вони знаходять родини, які вони щасливі. Ну і періодично, коли потрібна допомога, звертаюсь: ось такий котик, він може стати ось таким. Давайте допоможемо.
На чому ти заробляєш сьогодні?
Рекламні інтеграції в першу чергу, акторство, ветеринарна клініка та магазин.
За які кошти сьогодні утримується притулок – виключно донати чи і твої власні інвестиції?
Зараз загалом за рахунок донатів. Ми постійно працюємо над тим, аби долучати нових людей, щоб росла підписка та донати. Це постійна робота.
Мого особистого фінансового ресурсу на утримання притулку не вистачило би, хоча до певного періоду так і було. Я і прибирав сам, і лотки міняв, і мив все сам з дружиною. У нас нікого не було. Але це зараз мені допомагає зрозуміти, як все побудовано у притулку. Будь-який керівник повинен вивчити всю діяльність з самого початку. Для того, щоб потім керувати правильно. Коли ти розумієш, чим ти керуєш, що потрібно, аби не було неприємного запаху, скільки разів мити підлогу, щоб було чисто, які речі необхідні в притулку для комфорту котиків та працівників. Тільки після того, як ти пройдеш весь цей шлях сам — вибудовується правильна схема. Проте, наразі я розумію, що лише на донатах глобальних справ не зробиш, потрібно долучати малий та середній бізнес. Планую робити це вже під час реалізації проєкту «Котопарк». От, дивись, ми будемо запроваджувати отакі таблички, які будуть висіти біля кожного котячого номеру, кожної котячої домівки.
І буде написано щось типу «За підтримки Royal Canin». Така табличка, наприклад, на місяць буде коштувати 5-10 тисяч гривень для бізнесу.
Я думаю, що це класна реклама і добра справа.Тому зараз шукаємо таких партнерів.
Розкажи детальніше про цей проєкт, «Котопарк».
Це буде притулок десь на 200-300 тварин. Землю я купив за власні кошти, звертався спочатку до місцевої влади Ірпеня — мені показали дулю.Тому довелося придбати ділянку. Усе почалося з того, що у минулому році згорів котячий притулок на Теремках… Я тоді включився у цю історію, пообіцяв збудувати новий. Так зібрав 300 тисяч гривень тоді. От вони лежать, чекають свого часу. Загалом будівництво Котопарку обійдеться у 120 – 150 тисяч доларів приблизно. Притулок буде тут неподалік, у лісі. Земельна ділянка дуже класна. Не велика, 6 соток. Це буде котобудинок з виходом на вулицю, котики безпечно зможуть бігати на свіжому повітрі. Також будуть кімнати здоров’я. Плануємо організувати там ще й уроки добра для діток, освітні програми для населення, розповідатимемо навіщо потрібна стерилізація тварин і таке інше. Плюс, окрім всього, ми будемо проводити там реабілітацію. Є каністерапія, а у нас буде кототерапія. Буде проводитися котойога, така ж сама йога як і завжди, тільки поряд у просторі знаходитимуться котики. Захочуть – підійдуть до вас, не захочуть – підуть далі. Вони просто існуватимуть у просторі так, як їм подобається. Ми плануємо розпочати будівництво навесні наступного року, тому активно зараз шукаю та долучаю партнерів, тому що за рахунок донатів його не збудуєш. Я думав продати свою квартиру, але й цього не вистачить.
Ми зобов’язані гуманно виховувати молоді покоління
Амбітний проєкт, проте він не вирішить проблему безпритульних тварин в Україні. Навіть якщо ти туди поселиш 500 чи 1000 котів врятованих, на вулиці їх залишається десятки тисяч.
Взагалі для того і будуть проводитися уроки доброти. Дивись, хоча б на місцевому рівні ми будемо виховувати молодь.І потрібно починати з малого. Бо до дорослих ми не достукаємося зараз. Ми не достукаємося до бабусі, яка впевнена, що її кішка Машка хоче народити кошенят, яких потім треба викинути чи втопити. Бо стерилізувати – це гріх. Розумієш? Ми не достукаємося до таких. Вся надія на майбутні покоління, а їх потрібно правильно виховувати.
Згодна, бабусю ми скоріш за все не переконаємо у необхідності стерилізувати тварин, але в тебе велика аудиторія 180 тисяч в інстаграмі, 50 тисяч у ТікТок, і то не бабусі, то люди до яких можна достукатися і зараз.
Я ж це і починаю робити якраз. Ми знімаємо навчальні ролики на теми догляду та спілкування з котами, починаємо вибудовувати культуру спілкування з тваринами. І до стерилізації дійдемо. Це буде окремим випуском.
Але потрібно більш глобально підходити до цього питання. Котопарк – і буде глобальним. З нами вже готові співпрацювати школи та освітні заклади, тому так я роблю ставку на уроки доброти на підростаючі покоління. Ми просто зобов’язані їх виховувати правильно, тому що закони не працюють у нашій країні, на жаль. От навіть приклад нашого з вами спільного проєкту про створення зоополіції. Він не цікавий владі, зате вони хочуть створити мовний патруль, я розумію гаряча тема, от на це в них кошти є, а на зоополіцію – немає. Благополуччя тварин у нашій країні владу не турбує.
Льоша, АЗОУ та URSA не зупиняють свою роботу над створенням зоополіції та розробкою зоозахисних законів. Вони не ухваляться в один день, це гра в довгу, але повір настане той день: і буде зоополіція, і закони працюватимуть.
Так, вірю, що так і буде. Ти ж знаєш, я завжди готовий долучатися та допомагати, просувати й таке інше.
І ми дякуємо тобі за цю підтримку. До речі яким ти уявляєш своє життя та свою діяльність через 10 років, скажімо?
Це мені вже 52. Думаю, можна прекрасно сидіти в котопарку в оточенні котів та малювати картини. Я би взагалі хотів, щоб наша діяльність зоозахисна не була потрібна. На жаль, при моєму житті, певно такого не станеться, але принаймні вектор повинен бути такий.
Віддаю перевагу важкохворим, тим, кого не під силу врятувати звичайним людям
Льоша, ти створив притулок для котиків дійсно європейського рівня. Тут все продумано, стерильно, дуже толково побудовано. З розумом. А розкажи як створювався цей проєкт? Ти з кимось консультувався, вивчав досвід колег?
Я хотів щоб було світло, чисто, щоб не було запаху, щоб тварини не були зачухані. Бо дивишся на кожен другий притулок в Україні і розумієш, що то, на жаль, в’язниці для тварин. Так, безумовно, ви рятуєте тварин, розміщуєте їх у своїх притулках, але ж вони там роками сидять у клітках, вони там і помирають. Можливо я неправильно зараз скажу, але чи не гуманніше було би якось відпустити цю тварину, а не садити її у в’язницю, годуючи через день, бо багато тварин…. і таких притулків безліч. Тварини несоціалізовані, вони страждають, вони хворі. У нас немає прописаних норм та стандартів для притулків, і от це теж потрібно запровадити. Якщо говорити про мій котель, я так його називаю, слово притулок я не люблю, то не було ніякого в мене плану, я просто хотів, щоб тваринам було добре. На початку повномасштабного одна португальська журналістка брала у мене інтерв’ю, а у нас в той час був притулок у підвалі, виходу іншого просто не було. І от вона запитала мене: «Що далі?». І я пам’ятаю в той момент я уявив собі світло, чистоту і класичну музику, і щасливі тварини в очікуванні своїх родин. Класична музика у мене теж є, просто ви приїхали саме в час, коли котики у нас відпочивають, то ж я не вмикав її.
До нашої ГО із захисту прав тварин URSA надходить багато запитів щодо порятунку тварин. Викинули в полі, на вулиці залишили, тобі, я впевнена, теж багато людей пише. Як ти обираєш, куди направити свою допомогу, кого врятувати? Адже це неймовірно складне завдання для зоозахисника, хочеться допомогти всім.
На жаль, доводиться багатьом відмовляти, до мене також постійно звертаються: врятуйте, заберіть, у вас же притулок. Я відмовляю, якщо тварина здорова. Віддаю перевагу важкохворим, тим, кого не під силу врятувати звичайним людям. Якщо от десь народилися кошенята, і мені пишуть в соціальних мережах заберіть, я кажу, вибачте, тут ви можете і самі допомогти. Заберіть додому на певний час, зробіть фото, розмістіть оголошення у соціальних мережах. А от коли тварина без очей, без лап – це до мене. Такій тварині важче знайти родину, її потрібен особливий догляд, лікування, яке вона отримає у Бородатої котомамулі. І до питання адопції таких тварин я ставлюся дуже відповідально та скрупульозно. Бо ми не для того рятуємо, щоби потім знову це робити.
У яких акторських проєктах ти зараз задіяний?
Серіал «КОД» на СТБ і от починаються зйомки серіалу «Без проблем» на 2+2, сценарій ще повністю не читав, але якщо в “КОДІ” я граю позитивного героя, то в новому проєкті я злодій.
Два акторські проєкти і 70 котів. Традиційне питання, як будується твій день?
Якщо в мене немає зйомок, то я прокидаюсь о 8-9 ранку і до 12 години роблю контент, після 12 -ї викладаю, їду сюди, проводжу зустрічі. Наразі у мене є 2 помічники, а загалом у команді «Бородатої котомамулі» працює 22 людини.
Двічі виникало бажання піти із зоозахисту
От скажи, яка сфера діяльності на твою думку є більш агресивнішою: акторство чи зоозахист?
Що там, що там є зміюшня. Де б ти не була успішною, завжди буде агресія, повір мені, я завжди зіштовхуюсь із агресією у свою сторону. В танцювальному світі мене ніхто не любив, тому що я був один із найуспішніших танцюристів свого жанру, у мене був найвищий гонорар і я був затребуваним. Я був вигнанцем серед колег. В акторстві мене теж не дуже люблять, акторством я почав займатися у 38 років, всього 4 роки тому. І за 4 роки я досяг певних результатів, став впізнаваним. Мене знають і люблять люди. В зоозахисті, ти ж знаєш, мене багато колег просто ненавидять. Просто тому що за 2 роки я зробив, можливо, те, що вони можливо хотіли зробити і не змогли. Бо вони дуже часто пишуть мені, намагаються занизити мою експертність у цій сфері: от ти людина нова, а ми вже багато років, навіщо ти сюди лізеш, займатися акторством. Тому де б ти не була успішна завжди будуть хейтити, але певно більше бруду на мене вилили все ж в зоозахисті.
За 2 роки діяльності чи виникало бажання піти із зоозахисту?
Двічі виникало таке бажання. В якийсь момент я зрозумів, що зоозахист забирає весь мій час, а ще ж потрібно якось заробляти гроші. Тож я подумав і вирішив не кидати справу, яку люблю, а масштабувати її – прийшла ідея створити власну клініку. Щоб не витрачати шалені гроші на інші клініки, кудись їздити, це все не зручно. Тепер я маю власну, тут постійно працюють лікарі, а мої котики знаходяться під постійним наглядом, проходять медогляди.
Звідки в тебе така особлива любов до котів?
Я не пам’ятаю, звідки в мене така любов до котів. Це з дитинства, це як само собою зрозуміла річ. У мене завжди були коти, всіх називав Вася. Я пам’ятаю навіть, коли заробив перші кошти та з’їхав від батьків, то перше, що у мене з’явилося це дужина та кіт. До того ж, кіт раніше. Котів я розумію. Але я люблю не тільки котів, а й собак. Проте створювати собачий притулок я не хотів, поєднувати котів та собак – це дуже складно. Але і тут доля розпорядилася по–своєму, у мене є ще й собачий притулок «Собачулі від котомамулі». З’явився він нещодавно, у цьому році. Я рятував тварин з одного неблагополучного притулку, де над ними знущалися. Якусь частину забрали інші волонтери, якусь я взяв під свою опіку тимчасово, поки не знайду кожному з них родину. Комунальне підприємство надало мені 12 вольєрів у Бородянці. З зробив там ремонт та перевіз туди 40 собак. Нових песиків під опіку не беру, прилаштую цих і все, історію закрито. Наразі у мене залишається 24 собаки. Я прилаштовую їх через Adoptmedays. ( Захід з прилаштування тварин на ВДНХ, – прим. редакції). Одного з врятованих песиків я залишив собі – алабая Булку.
А як вона підкорила твоє серденько?
Знаєш як це відбулося. Ми з Ксюшею, моєю дружиною, завжди обговорювали що обов’язково хочемо завести собаку, проте, поки живемо в квартирі – це не реально.
І тут стається ця історія з притулоком-живодернею, звідки ми вилучаємо тварин, і першою врятованою собакою стає саме Булка. Вона була хвора, тож ми її відправили відразу в клініку на лікування. Ще вона мала проблеми з агресією, тож після клініки відразу ж Булка переїхала до кінологічного центру. Ми з Ксюшею її навідували, гуляли з нею, вона нас так чекала, раділа, і дружина каже, слухай: вона ж без нас так страждає, вона живе лише в очікуванні нас. Тож ми зняли будинок і забрали Булку. Ось така історія кохання.
Льоша, останнє питання, й, можливо, твоя відповідь на нього спонукає й наших читачів подарувати прихисток безпритульній тварині. Як спілкування з котиками впливає на твій психоемоційний стан?
Мені спілкування з котиками дуже допомагає, особливо в такі складні часи. Коти – це спокійні тварин, і цим спокоєм вони заряджають і людей. Котель – це моє місце сили. Я приходжу, коли мені важко, вони мене обліпляють – і я заспокоююсь.
Переглянути, як команда URSA.MEDIA ходила в гості до Бородатої котомамулі ви можете вже зараз на нашому YouTube!
