Одного разу до робочого кабінету юристки Наталії Ульянової зайшли друзі та запропонували долучитися до створення «живої» мапи світу, яка мотивуватиме людей висаджувати дерева. Тоді, у 2017 пропозиція друзів змінила для Наталії все. І вже за кілька років вона разом з подругою ‒ маркетологинею Вікторією Фіалко заснувала волонтерський проєкт «Treepilya», актуальність якого росте з кожним знищеним в Україні деревом. Адже дівчата займаються висадкою дерев в Україні та краще за інших розуміють, що питання відновлення лісу сьогодні актуальне як ніколи.
Дівчата, чому вас так сильно включає ідея відновлення лісів? Насправді в нашій країні мало хто переймається темою захисту довкілля, в нашій країні то все «не на часі».
Наталія: Все з дитинства. Я сама з Кам’янця-Подільського, виросла біля фортеці. Там ти можеш бігати, дивитись на краєвиди біля фортеці… Де величезні дерева, де зелена трава, де краса неймовірна. Ти робиш з квітів вінки, граєшся там, відчуваєш запах свіжоскошеної трави, тому у мене й заклалося з дитинства відчуття краси природи. А потім я почала зростати й бачити, як то все нищиться, як краса навколо зникає… І зрозуміла, що моя дитина, моя донька не бачить того, що бачила я. Тому що вона вже живе в такому світі, що аби побачити красу ‒ потрібно докласти зусилля, а не просто вийти на вулицю, як то було в моєму дитинстві. І коли ти бачиш якими швидкими темпами починає зникати наша природа, стає дуже страшно. І якщо я свідома людина, то я маю щось робити для того, щоб допомогти планеті. Я почала з малого ‒ сортування сміття, а потім зрозуміла, цього не достатньо. І коли до мене прийшли друзі з ідеєю інтерактивної мапи, я вчепилась в неї: «Ось воно».
До початку великої війни в нас була достатньо добре розвинена корпоративна культура висадки дерев, коли співробітники компанії висаджували по 20 дерев десь в парках столиці. Також є чимала кількість громадських організацій, які це роблять. Чи є такі дії ефективними для покращення ситуації з озелененням міст?
Наталія: Висадка 20-30 дерев, це дуже часто просто маркетинг. Адже дерева посадили, а далі за ними ніхто не слідкує. Я й сама долучилась до організацій, які займаються висадкою дерев, мене то все сильно зачіпало, я думала, що допомагаю… А потім дивлюсь на те місце, де ми дерево висадили, а там вже почали будувати будівлю поряд, якій те дерево заважає. Чи, наприклад, дерево загинуло, а нікому й діла нема. То ж я зрозуміла, що це просто витрачені зусилля та гроші, та вирішила, що хочу робити інакше. А саме висаджувати в таких масштабах, коли це повний цикл, коли я засаджую гектарами, я захищаю дерево на термін його життя. Це, як правило, 45-50 років, і я розумію, що за цей цикл життя дерево виконує свою функцію. Тоді для мене це релевантно і відповідає тому, що я хочу долучитися до збереження природи.
Залучити кошти донорів до таких проєктів як ваш особливо складно під час війни. Адже левова частина донатів від українців йдуть на оборону країни. Де ви берете кошти на реалізацію проєктів?
Наталія: Ми наразі підтримуємо проєкт з власної ініціативи, та потребуємо донорства і будемо пробувати подаватися на гранти найближчим часом або долучати когось, тому що утримувати такий проєкт власним коштом клопітно. А на разі саме так і відбувається. Ми дуже вдячні частині людей, які працюють з нами probono. Які зацікавлені у відновленні нашого довкілля, вони як і ми роблять це за власною ініціативою. Тому частина коштів ‒ наші з Вікою фінанси, а частини ‒ допомога небайдужих.
А як переконати людей в тому, що потрібно долучатися до таких проєктів, коли звідусіль звучить «не на часі»?
Вікторія: Ми не переконуємо. Мені здається, що коли ти отак-от щиро і по-справжньому гориш цією справою, людина це відчуває, навіть у спілкуванні. І якщо те, про що ти говориш, що ти робиш резонує із цінностями інших ‒ вони долучаться самі. Я особисто вважаю, що треба просто робити, якщо ти дійсно цього хочеш роби – десь повільніше, десь швидше, але продовжуй робити й воно точно дійде до тієї стадії, яка тобі потрібна.
В Україні не так багато людей, які займаються лісовідновленням. Однак ваша волонтерська ініціатива, попри війну та вирубку лісів, намагається збільшити лісову екосистему нашої держави. Згадайте свою першу висадку дерев, де то було та скільки дерев висадили?
Наталія: Перша висадка відбулася восени 2021 року в Рівненській області, ми тоді висадили понад 500 тисяч дерев різних видів. Загалом, на один гектар припадає приблизно 3000 дерев. Ми не хотіли зупинятися, але 2022 рік вніс свої корективи. Через воєнні дії багато лісів постраждало, і ми зрозуміли, що висадка дерев стала ще більш необхідною. Після цієї першої висадки ми вирішили масштабувати нашу діяльність і заснували проєкт Treepilya
Чому висадка дерев настільки важлива для України та які регіони потребують найбільшої уваги?
Вікторія: Україна є легенями Європи, і збереження лісів має критичне значення. Війна та вирубка лісів значно зменшили наші зелені насадження. Особливо постраждали східні регіони, а саме Луганська область, де великі заповідні ліси були знищені. Водночас регулярно страждають західні області. Наприклад Закарпаття має проблеми з нелегальною вирубкою лісів. Відновлення лісів необхідне по всій країні, адже Україна є однією з найменш зелених країн Європи. За даними до війни, лісами було покрито менше ніж 10% території країни, що значно нижче за нормативи. Уявіть скільки лісів залишається зараз, на третьому році війни?
Дівчата, які регіони плануєте засаджувати найближчим часом?
Вікторія: Наразі ми плануємо висадити понад 1 мільйон дерев у Вінницькій області. Ми активно співпрацюємо з комунальними підприємствами та локальними громадами, які розуміють необхідність висадки дерев і готові надати землю для цього. Ми підписуємо з ними договір про спільну діяльність і забезпечуємо фінансування висадки через різні джерела, включаючи краудфандинг та міжнародні гранти. Наприклад, наразі ми збираємо кошти на висадку дерев у Вінницькій області за підтримки наших партнерів з Німеччини.
Фраза «плануємо висадити 1 млн дерев» звучить як щось неможливе. У нас для висадки 10 плодових зазвичай збирають усю родину, бо це достатньо складний процес. Наталіє, скільки людей залучені до вашого проєкту та як ви організовуєте процес висадки?
Наталія: У нашій команді працюють я, Вікторія та ще 3-4 людини, які допомагають у різних напрямках. Для висадки дерев ми залучаємо місцевих працівників комунальних підприємств, які мають досвід у цій сфері. Для висадки одного гектару потрібно 2-3 людини. Наприклад, для нашого проєкту у Вінницькій області плануємо залучити від 50 до 100 людей.
Але які саме дерева ви плануєте висадити у вінницькій області та які переваги для нашої екосистеми вони мають?
Вікторія: Ми ставимо акцент на висадку місцевих видів дерев, які є природними для конкретного регіону. Вінницька область, наприклад, відома своїми сосновими та дубовими лісами, тому ми висаджуємо в основному сосну та дуб. Ці дерева мають значний екологічний вплив, сприяючи збереженню ґрунту, а також надаючи житло та їжу для різноманітних видів рослин і тварин.
Чому вирішили висаджувати дерева саме у Вінницькій області, адже це не найбільш постраждалий регіон нашої країни…
Наталія: Наразі це не якийсь принциповий момент. Ця область просто була найбільш готова. Ми обирали з тих областей, які є все-таки більш-менш безпечні для висадки на сьогодні, щоб це було релевантно. Не Харків чи ще десь. І ті, які були найбільш готові, щоб це була комунальна власність, щоб це була взаємодія, де ми можемо це узгодити максимально швидко, і де люди зацікавлені. Ми знаємо лісників, ми знаємо, що їм болить, що немає за що висаджувати ліс. І ми розуміємо, що ми в цьому випадку: перше – створюємо робочі місця, друге – вони дійсно будуть його висаджувати, в них гарні саджанці, вони потім зроблять і прорідження, і просвітлення. І цей ліс буде збережений, тобто ми обирали за факторами, коли ти можеш розділити відповідальність за те, що ліс буде протягом цього періоду рости й виросте максимальна кількість дерев і їх захистять.
Щоб реалізувати такий масштабний проєкт, скільки коштів потрібно наразі?
Наталія: Потрібно приблизно 300 тисяч євро для висадки 360 га лісу у Вінницькій області.
Чи є у вас вже необхідна сума та коли ви плануєте розпочати висадку?
Наталія: ми в процесі збору, включаючи краудфандинг та залучення корпорацій у рамках корпоративно соціальної відповідальності. Висадку плануємо восени цього року.
Як ви бачите майбутнє вашого проєкту і його вплив на українське середовище?
Вікторія: Хочемо покрити лісом 20% країни. Але цей може бути довгим, але кожна висаджена деревина ‒ крок у цьому напрямку. Ми плануємо продовжувати співпрацювати з громадами, організаціями та урядом, щоб збільшити свою діяльність та вплив.
Яка країна світу для вас є зразком у сфері захисту лісів?
Наталія: Це точно скандинавські країни, адже в них там все добре. Тому що якщо ти навіть робиш щось з дерева, то за кожне зрубане дерево потрібно посадити певну кількість інших дерев. В цих країнах відстежується вік дерев та слідкують за тим, щоб дерево максимально поглинуло СО2. І тільки після цього, коли прийшов його час, і воно починає забруднювати, то ти робиш заміну цього дерева. Але в них ще повʼязано це з тим, що там досить мало території для висадки дерев. В Україні багато таких місць, але, на жаль, нас це не рятує (згорів сарай, гори й хата). Зараз все стає критично. Це дуже болюче питання.
