«Я був на фабриці, де один з роботів потрапив у технічну халепу. Вся людська команда почала питати чи добре він себе почуває. Ніби людину, уявляєте?» Підприємець Жан-Крістоф Боніс про вплив технологій на суспільство та екологію

Засновник гуманітарної організації Team4UA та один із найвпливовіших експертів у світі штучного інтелекту – підприємець Жан – Крістоф Боніс міг би допомагати Україні, бо це робить більшість іноземних благодійників – якомога далі від вибухів, тривог та комендантської години. Проте з початком повномасштабної війни, він фактично весь час знаходиться чи то в Києві, чи то в прифронтових регіонах нашої країни. 

З харизматичним французом наша редакція познайомилася восени минулого року на саміті World for Ukraine, у Польщі. Там ми презентували URSA.MEDIA на міжнародній арені, а засновник TeamforUA говорив на тему впровадження технологій в гуманітарну сферу. Адже саме цим його команда й займається: створює мобільні додатки для оптимізації процесів видачі допомоги чи відновлює пошкоджені росією будинки за допомогою технології 3D друку. Повернувшись до Києва, ми запропонували Жану-Крістофу Бонісу продовжити розмову на тему благодійності та впливу штучного інтелекту на людину – за чашкою кави.

Світ допоміг Україні. Я хочу побудувати щось в Україні, що допоможе світові

Фотосет для URSA.MEDIA від Дар’ї Шрамко

Жане-Крістофе, чим можна пояснити вашу любов до України?

– Я громадянин світу, але я українець. Я живу в Україні, маю українську посвідку на проживання. У душі я відкритий до світу українець. Я відвідав 87 країн світу. Скажіть мені, куди ви хочете поїхати я скажу вам, якими дорогами треба їхати. 

Навіть тут, в Україні, я їхав зі своїм водієм і людьми та пояснював усім: тут їдьте праворуч, там їдьте ліворуч… Я вивчив звільнену Херсонщину, я знаю Крим, бо був там понад 20 разів. Я знаю Феодосію, я знаю фактично всі міста півострова, бо я там був. Тому сьогодні я українець, і моє серце – українське.

Я люблю подорожувати, але хочу бути корисним. Світ допоміг Україні. Я хочу побудувати щось в Україні, що допоможе світові й так само допомагатиме Україні.

фото: Дар’я Шрамко

Ви неодноразово розповідали, що закохались в Україну понад 20 років тому, коли відвідали один з перших фестивалів «Казантип.» Що ж там такого відбулося, що так сильно поєднало вас з Україною? 

– Так, я був на «Казантипі» й багато де в Криму. Я обожнюю Крим усім серцем. Двадцять років тому, коли я подорожував Україною, я був молодим активістом, з одним рюкзаком і подорожував автостопом. Я зустрічав дивовижних людей… Україна прекрасна, я закохався у ваших людей. Де б я не був, мені скрізь пропонували їжу, воду та інше. Я закохався у люб’язність українців. Чим більше часу минало, тим більше цей народ впадав мені в душу. 

фото: Дар’я Шрамко

– Коли я приїздив сюди з лекціями про технології, переді мною були такі ж люди, яких я зустрічав у юності. Я люблю Україну вже понад 20 років. 

Я даю лекції студентам в усьому світі уже багато років, в українців завжди палають очі. І те, що Україна вистояла після повномасштабного вторгнення, це теж заслуга таких людей. Населення, а не політики. Населення сказало війні своє відкрите “ні”. Згадайте перші кілька днів, коли країна була на межі падіння. Чому Україна не впала? Завдяки народу.

В одному з інтерв’ю, ви сказали, що вам подобається Україна ще й тим, що вона стає сильнішою та постійно розвивається. А Франція навпаки… Що мається на увазі?

– Франція – стара країна, яка останнім часом втрачає свою справжню породу, частину своєї ідентичності. Багато французів зараз не поважають традиції Франції. Багато французів навіть не знають, що таке Франція, її історія Франції та й взагалі велику кількість аспектів її буття.

Для порівняння, Україна є дуже молодою країною, де я бачу, як в торговому центрі або в багатьох інших місцях люди зупиняються, замовкають, коли починається хвилина мовчання або грає гімн, в той час, як в моїй країні цього немає. Ви перебуваєте в процесі, ви як нація будуєте себе й об’єднуєте всіх під поняттям нації. На мою думку, такого поняття нації у Франції більше не існує.

фото: Дар’я Шрамко

– Французький народ більше не вважає себе чимось більшим за купу людей, зібрано разом десь у цьому світі. 

Я зазвичай не впізнаю себе у Франції за поняттям нації. Я впізнаю себе за їжею, за якимись традиціями, але багато в чому вже не можу побачити самого себе. Зараз українці створюють державу. 

Зрештою, нація – це поняття. Ви купуєте або не купуєте цю “концепцію”. Ви пишаєтесь чи не пишаєтесь цією “концепцією”. І навіть, якщо всередині цієї “концепції” ви розмовляєте різними мовами, ви всі все одно маєте одне й те ж бачення нації.

Тобто ви глобально в процесі усвідомлення своєї ідентичності. З помилками, проблемами, перешкодами, з війною… Але ви будуєте те, у чому люди вірять у майбутнє вашої “концепції” нації.

Франція занадто стара й останнім часом зробила стільки помилок, що все відбувається з точністю до навпаки. Ми починаємо отримувати тріщини всередині концепції нації Франції. Я розумію, що є українці, які розглядають Францію в іншому напрямку. Але я, як француз, бачу її вже такою. 

Це як дружба чи стосунки. Люди поза стосунками більше не думають про одні й ті ж речі, вони повільно йдуть різними дорогами. Ось чому я кажу, що Франція – не єдина країна, яка зараз знаходиться на протилежному боці поняття нації. Ви підіймаєтесь, ми опускаємося.

фото: Дар’я Шрамко

Благодійних фондів зараз в Україні багато, проте унікальність Team4UA в тому, що ви не просто роздаєте пакунки з умовною гречкою, а впроваджуєте нові технології в гуманітарну сферу, як от автоматизуєте процес видачі гречки. Як виникла ідея створення Team4Ukraine?

– Тож, на початку повномасштабного вторгнення, в лютому, я був в Україні й відразу почав допомагати моєму другові та людям. А в певний момент вирішив трансформувати те, що було волонтерською базою, у щось більш професійне.

А щоб бути професійним, вам потрібна команда, вам потрібна зарплата та потрібні повністю залучені в роботу люди. Так я створив Team4UA – професійний гуманітарний благодійний фонд в Україні, частину команди якого ви можете бачити тут (розмова відбувалась в офісі фонду), проте це далеко не всі дивовижні люди, які рухають проєкт вперед.

Ось як це працює. Коли ви створюєте структуру в гуманітарному світі, так само як і компанію, вам потрібно мати те, що називається ДНК. Моя особиста ДНК – це звʼязок технологій з людьми. Тож вона й передалася фонду.

Ви говорили про широту географії вашої благодійної діяльності у перспективі. Як ви бачите для себе це масштабування? 

– Безумовно, ми хочемо розвивати Team4UA з потенційним масштабуванням по всьому світу. Наше бачення полягає в тому, щоб протягом наступних п’яти років ми зможемо отримати мандат від уряду або від великої установи на кшталт як ООН. Це дасть нам можливість прибувати на місце подій протягом 72 годин, з повним командним оснащенням, 3D принтером і працювати на будь-якій арені надзвичайних ситуацій. Я створюю Team4UA, щоб вона стала першим кроком на шляху до цього бачення по всьому світу, щоб у нас була команда для Лівану, команда для Азії, Африки та інших країн.

Люди навчилися мати почуття до інструментів. До одиниць та нулів без хімії

Що означає бути футуристом та в чому полягає філософія футуризму? 

– Це дуже глобальне питання… Почнімо спочатку, якщо ви не заперечуєте. Технології – це інструмент, але більшість людей не розуміють його справжнього впливу. Це означає, що коли ви створюєте Facebook, ви хочете об’єднати людей, але вони не розуміють, як ви можете маніпулювати населенням за допомогою Facebook

Спершу моя робота полягала в тому, щоб зрозуміти наслідки впливу технологій на суспільство, бізнес та людей, щоб завдяки цьому намалювати наступні 10-15 років, щоб мати бачення. Я робив це все своє життя з двома особливостями: зосередженням на штучному інтелекті та зосередженням на робототехніці.

В одному інтерв’ю ви сказали цікаву фразу: так само, як люди розвивають емоційний зв’язок зі своїми домашніми улюбленцями, зі своїми дурнуватими собаками та божевільними котами, вони розвиватимуть емоційний зв’язок зі штучним інтелектом. Це неминуче.. Чи змінилася Ваша думка зараз? 

– Ні, абсолютно ні.

Цікаво, бо ви маєте чудового песика Віскі. Тож невже ви вірите, що одного разу машина зможе замінити цю красиву та кумедну живу істоту, а ви відчуватимете до неї те саме, що відчуваєте до свого пса?

– Так, так, малий, я знаю, ти хочеш постійно гратись (Віскі підбігає до Жана) 

фото: Дар’я Шрамко

– Я взяв Віскі зовсім крихіткою. Він постійно серед людей. Коли я кудись їду, він їде зі мною. Вчора ввечері, наприклад, я пішов дивитися, як багато людей буде на зустрічі. Він був з нами, сидів поруч зі мною. Він був такий милий, як завжди, робив трохи шкоди, але це щось своє та рідне. Маю на увазі, що тип стосунків з твариною абсолютно відрізняється від типу стосунків зі штучним інтелектом.

Але штучний інтелект – це інструмент, який тепер здатен спілкуватися з людьми. Він стає в пригоді людям, які живуть на самоті, без жодних зв’язків, людям третього віку, для яких це іноді єдина можливість поспілкуватися.

 Неймовірно, але люди навчилися мати почуття до інструментів. До одиниць та нулів без хімії.

– Є два приклади, які є дуже цікавими з цього приводу. Перший – факультет психології Кембриджського університету, який зараз працює над темою залежності людей від ШІ. Факультет прийшов до висновку, що заміна живої любові на штучний інтелект призводить до хвороб.

фото: Дар’я Шрамко

– Другий приклад – роботизація. Коли на деяких заводах є роботи, які працюють разом з людьми. Тепер у нас є категорія роботів, які здатні працювати разом з людиною. Я був на фабриці, де один з роботів потрапив у технічну халепу. Вся людська команда почала питати чи добре він себе почуває. Ніби людину, уявляєте?

Щоб ми не робили, ми все одно люди. Наші емоції – ось це хімія. Коли ми закохуємося, коли ми схвильовані, коли ми злимося – все це відбувається завдяки хімії. 

Штучний інтелект, зрештою, це програмне забезпечення. А програмне забезпечення займається математикою, статистикою, тобто збирає дані, аналізує ці дані, і для когось на кшталт мене, хто читав і писав код, врешті решт, ШІ – це одиниця і нуль. Все у цифровому світі – це лише питання одиниці та нуля. Ви можете робити все, що завгодно, розробляючи програмне забезпечення. Ви можете надати йому здатність зчитувати емоції. Але це не означає, що програмне забезпечення має емоції

фото: Дар’я Шрамко

– ШІ – це електрика. Вона не пов’язана з хімією. А емоції – це хімія. Але головна проблема, з якою ми стикаємося в усьому світі, полягає в тому, що люди не розуміють, що перед ними інструмент. Перед ними одиниця та нуль. Дивовижно розумна одиниця та нуль. Але все ж одиниця та нуль. Тож люди не бачать різниці й приписують машині людські якості, замість того, щоб сприймати ШІ як інструмент. 

3D-друк, який ми виробляємо, містить на 70 відсотків менше вуглецю, ніж звичайний спосіб будівництва

Корупція – це велика проблема України. Чи можна використовувати штучний інтелект для боротьби з українською корупцією? 

 – Я дам вам дуже просту відповідь: коли ви працюєте поліцейським у фінансовому відділі поліції, у вас є одне правило – слідкувати за грошима. Сполучені Штати, податкова служба Франції, Німеччини – всі вони зараз мають можливість використовувати інструменти штучного інтелекту, щоб побачити, хто ухиляється від сплати податків.

Тож якщо ви можете контролювати ухиляння від сплати податків, ви можете контролювати корупцію. Велика проблема хабарництва – це готівка, тобто валюта, яку ви можете взяти в руки. І як тільки будь-яка країна, не тільки Україна, матиме менше готівки в обігу, рівень корупції значно впаде, тому що за визначенням все буде відстежуватися.

фото: Дар’я Шрамко

Отже, діджиталізація це один зі способів боротьби з корупцією. Як ви оцінюєте рівень цифрового розвитку нашої країни?

– Мене завжди дивують українці, які розглядають свою країну як країну третього світу. Ви живете в країні, де у вашому телефоні є все цифрове обладнання. Ніхто у Франції такого не має. Україна вважається номером один з цифровізації у Європі.

Навіть Естонія купила українську технологію Дія, щоб мати можливість трансформувати цифрову систему естонського уряду в мобільний додаток. Тобто у цифровізації ви найкращі за будь-яку європейську країну. Я бачу країну з високим рівнем цифровізації, країну, де люди можуть надсилати гроші на кредитну картку або на будь-яку іншу картку. Нам у Франції потрібно три дні, щоб зробити переказ з однієї точки країни в іншу, ви робите це за секунди. 

Зараз в Україні є велика проблема з водою, після підриву росіянами Каховської ГЕС. Води не вистачає, а та що є – поганої якості. Чи плануєте реалізовувати екологічно-технологічні проєкти, спрямовані на збереження навколишнього середовища та покращення якості життя.

– Я періодично думаю про це. Що найбільше забруднює планету? Енергетика, будівництво і спосіб життя населення.

У технології, з якою працюю я та команда, є дві речі, які дуже цікаво пов’язати з екологією. По-перше, 3D-друк, який ми виробляємо, містить на 70 відсотків менше вуглецю, ніж звичайний спосіб будівництва. Ви можете повторно використовувати зруйновані будівлі, щоб відновити їх для відбудови. Отже, з погляду екології, наш спосіб будівництва – це спосіб пов’язати технологію з концепцією екології на щоденній основі.

Друга річ, яка є важливою, це те, що люди вироблять величезну кількість сміття, проте не використовують його зараз так, як могли б для використання та реінтеграції в економіку. 

Щоб реінтегрувати сміття, у нас є хімія… Так, саме хімія.

фото: Дар’я Шрамко

– Ще Лавуазьє казав, що у хімії нічого не втрачається і нічого не створюється, все трансформується. Це те, що можна легко застосувати в екології, і ми далекі від того, щоб робити це так, як потрібно. Наразі я зосереджуюсь на екологічних технологіях для будівництва, тому що в цьому є потреба, і це те, що може допомогти багатьом людям.

Поділитися:
Пригостити автора кавою