Каховське водосховище, так звана Козацька Атлантида, що майже 70 років простояла між болем двох століть і стала одним із наймасштабніших втілень радянщини. Штучно створене море довжиною у приблизно 230 кілометрів заповнювали 3 роки. Наприкінці 50-х радянські архітектори помилились в розрахунках і згодом за Каховською, розпочали будівництво цілого каскаду наступних ГЕС вздовж Дніпра. Привіт, титанічні злочини проти довкілля, про яке совєти, здається, ніколи не думали. Багато говорили, але не думали.
Цікаво, що через 12 років після зведення Каховської ГЕС, ЮНЕСКО рятувала єгипетські історичні пам’ятки від нищівного впливу союзу. Саме так, адже радянські архітектори спроектували у Єгипті греблю, подібну до Каховської, чим мало не знищили історію країни.
Одним словом, якби Довженко писав «Поему про море» сьогодні – до загальної трагедії додалося би ще декілька сюжетних ліній. Каховське море пахло болем тоді, пахне ним і тепер. Майже 70 років цей біль вгамовувала вода та думка, що довкола гідроелектростанції вирує нове життя. Так і було. Нова Каховка, риба, сільське господарство, економіка, а далі росіяни… а там, де вони, знову біль.
Після підриву Каховської ГЕС, ситуація з водою, рибним промислом та сільським господарством у прибережних громадах в усіх сенсах змінилась докорінно. Ложе Каховського моря огорнули вербові ліси, а загальна екологічна ситуація величезного регіону перевернулась на 180 градусів. Комусь ця верба заважає, а хтось називає її щасливою та захисницею. Думок багато. Ясно лише одне: поки диктує природа – усе буде гаразд.
У різні сезони URSA.MEDIA неодноразово потрапляла в осердя колишнього Каховського моря та спостерігала усі стадії розвитку білої і без перебільшення унікальної верби. Ми бачили, як люди і тварини виживають без води у перші тижні після підриву дамби, ми досліджували якість води та її вплив на здоров’я. Цього місяця, попри постійну дронову небезпеку, нам вкотре вдалося відвідати покрите вербою ложе, поспілкуватися з місцевими мешканцями, дізнатися, яка зараз ситуація з водою і якими можуть стати можливі рішення наболілих тисячам українців питань.
Наш автомобіль паркується неподалік вербового лісу, яке колись було водосховищем. Майже всі приватні будинки, які розташовані поряд — пустують. До підриву Каховського водосховища, прибережні селеща, як от Кушугум, Малокатеринівка, Балабине — були окрасою цього регіону. Сюди їхали туристи за смачною рибою та пляжним відпочинком. Тепер сюди їдуть хіба що відчайдушні журналісти, волонтери та екологи. Близькість до лінії фронту та відсутність води зробили свою справу.
Вивчаючи краєвиди, натрапляємо на маленьку дівчинку Лізу, дитина грається з метеликами. Спершу ловить їх, потім дає їм імена та відпускає. Помітивши журналістів, на подвір’я виходить мама дівчинки, Людмила, починається розмова:
“Риби нема, так ми на метеликів! – Пані Людмила з усмішкою дивиться на доньку, – до школи Ліза ходить дистанційно, зараз усе на батьках.
Коли вода була, було, звісно, добре. Не було проблем з поливом. А потім, як підірвали дамбу вже, вода дуже підійшла, затопило дуже багато. І якби відійшла, то зовсім стало погано, поливати було нічим. Завдяки нашому голові кооперативу Олександру, життя стало кращим. Він все зробив для того, щоб подовжити трубу цю, організував усі процеси та людей. Він постарався для того, щоб був полив і люди поливали городи, щоб щось виросло. Зараз кооператив хоче поставити ще додатковий насос для того, щоб краще можна було качати воду, щоб вода доходила до людей”.
Водопровідну воду ми не використовували для поливу, тому що, завдяки кооперативу, поливна була. Так, декілька тижнів після того, як велика вода пішла, не вистачало труби, то теж були проблеми, але ми кооперативом це виправили. Бо водою із крану не хочеться поливати просто. Бо вона з хлоркою, а від хлорки нічого хорошого не виросте”.
Пан Олександр, голова Кушугумського кооперативу, про якого розповідає пані Людмила займається питанням водопостачання та забезпечення населення поливною водою, чоловік розповідає рівень води впав взагалі критично низько, тому довелося ставити допоміжний насос для того, щоб можна було щось забезпечувати.
“Варто сказати, що є ще й інший бік медалі, тому, що влітку, коли води немає, йде навантаження на центральний водопровід, а тому води і питної не вистачає, і нашою роботою певною мірою є розвантаження питної води. Тобто, за рахунок цього зменшується навантаження і це дає можливість підтримувати громаду. Тому ось така картина вся, яка є. Але є надії на те, що буде краще.
Водопровідна вода, навіть та, що питна, вона ж взагалі непридатна для поливу. Наразі це виходить дороге задоволення.Така вода підлягає своїй обробці. Вода, яку ми подаємо людям на полив, йде з Дніпра, вона природна, чиста. Окрім того, що це і самої кількості її не вистачає, вона ще й для обслуговування домогосподарств непридатна. Тому працюємо над цим, збудували от допоміжний насос, аби цього літа у людей було трохи води для того, щоб вирішувати свої питання”.
Як зазначає у коментарі URSA.MEDIA еколог Олексій Ангурець, через брак спеціалістів у геологічній галузі, зі свердловинами теж не все так просто:
“І, до речі, просто, якщо бити свердловини, наразі це відбувається доволі хаотично. У нас багато років і в тому числі з подачі росії знищувалась геологічна галузь. Геологічні дослідження, експедиції, люди, фахівці, інформація, карти щодо геологічного та гідрогеологічного стану, а потім все це не фінансувалося, десь матеріали зникали, десь знищувались і по суті справи, ми зараз фактично не знаємо геологічну та гідрогеологічну ситуацію довкола колишнього Каховського моря. Тому знову ж таки просто бити свердловини і брати воду звідти без розуміння які є її об’єми та якими можуть бути наслідки видобування великої кількості води звідти. Все це потрібно аналізувати. Це ж теж так не можна: набили свердловин і п’ємо поки п’ється. Тому це й інший ще аспект глобальної проблеми з водою”.
Яка ситуація з водопровідною водою в постраждалих громадах?
Рік тому URSA.MEDIA вирішила перевірити якість води у прибережних громадах. Ми відбірали 5 зразків води та перевірили їх спершу у Київському торговельно-економічному університеті, а згодом у приватній лабораторії.
Солі, важкі метали та інші показники у вмісті перевищували норму у 3-4 рази.
Сьогодні еколог Олексій Ангурець, розповідає якість водопровідної води у постраждалих регіонах все ще є катастрофічно низькою. Причина — тимчасові рішення з водопостачання:
“Частково оперативно питання вирішено. Водопостачання є. Ну принаймні у Кривому Розі, це найбільше місто, водозабезпечення якого стояло під питанням.
Але це тимчасове рішення, яке також потрібно буде далі досліджувати як і доступність до води великої кількості населення. Це сотні тисяч людей. У Кривому Розі висока мінералізація води, це ж було тимчасове рішення. У зоні Криворіжжя існує проблема і з водозабезпеченням. Проблема високомінералізованих шахтних вод, тому що багато десятиліть видобуток корисних копалин пов’язаний з тим, що велика кількість вод відкачується, питання перекладається з року в рік без рішення. Високомінералізовану воду механічно промивають. До війни це було раз чи два на рік, просто водою з Дніпра сіль, грубо кажучи, змивалася у море. Будемо чесними, це ж також не господарський підхід. А по Криворіжжю так взагалі цілий комплекс проблем, пов’язаних із водою і з видобутком мінеральних копалин.
Чим вкрите дно Каховського водосховища?
Прилеглі до Каховки підприємства десятиліттями скидали у водосховище відходи від виробництва, що спричинило відклади та забруднення у ложі. Експерт з екології та сталого розвитку програми «Чисте повітря для України», Олексій Ангурець вкотре підкреслює, що ложе Каховки – високозабруднена територія, яка потребує глибоких аналізів і досліджень:
У травні 2023 ми фіксували ліси білої верби у Малокатеринівці, зараз на тій місцевості посилена небезпека. Однак ми таки побували на прибережжі Запорізької області у громаді неподалік, безпекова ситуація, як пояснює і наш експерт, у регіоні дійсно непроста:
“Передусім для нас – це питання безпеки. Але дослідження обов’язково треба робити, щоб розуміти, яка зараз там ситуація, потрібні тисячі вимірювань, бо площа самого колишнього водосховища та зони його впливу дуже велика”.
Олексій Ангурець розповідає, що у жовтні 2024 року були оприлюднені результати досліджень в рамках проєкту Чисте повітря для України:
“Це були доволі такі глобальні дослідження під час яких ми брали проби каховських відкладень. І що вони показали?
По-перше, забруднення як мінімум присутнє. Воно найбільше в межах самого міста Запоріжжя. Перші свої проби ми відібрали у липні 2023. Тоді був мінімальний рівень води, коли вона відійшла в межах самого ж міста Запоріжжя. І результати показали значне забруднення навіть на самому міському пляжі.
Це також зрозуміло, тому що поряд промислові підприємства і доволі багато скидів йде прямо в річку Дніпро, а, коли оголилося дно, ми змогли відібрати ці відкладення і знайшли там багато важких металів, органіку і ще багато всього”.
Каховській ГЕС бути?
Олександр, директор рибогосподарського приватного підприємства втратив усе після підриву Каховської ГЕС і сьогодні він переконаний — відбудувати її до тодішніх масштабів нереалістично:
“Риби не вижило дуже багато, звичайно. Рельєф нерівний. Багато озер позалишалося і вона там позадихалась. Тобто, якщо греблю наново загорнути, це потрібно 20-30 років, аби щось відродилося. І також треба розуміти рівень та масштаби подібного будівництва. Зараз ми вже таке не потягнемо. Спершу це звісно був шок. Але якось тоді ми надіями жили, що зараз щось зміниться, швиденько її підлатають та заповнять.
Я хочу сказати, що вище по течії на наступних водосховищах теж з рівнем води не все добре, не знаю з чим це пов’язано, але теж там води не дуже багато. Навіть якщо загатити греблю Каховську та почати її наповнювати, я не знаю чи вийде. Рівень води спав.
Наше підприємство, якщо я не помиляюсь, працювало з 1928 року. Ще Каховки не було, вже був колхоз «Шлях рибака». Там й іншим займалися, не тільки промислом. Але вже досить довго працювали. Я вже втретє третьому поколінні займаюсь цим, вірніше займався… Будемо сподіватися, що ще займатимемося! – бадьоро усміхається співрозмовник.
Олександр каже, коли велика вода пішла, багато людей просто втратили роботу і досі змушені виживати:
“Ми їздимо на заробітки на інші водосховища. Періодами працюємо на іншій фірмі як звичайні рибалки. Професія рибалки така, що мало де її можна застосувати, окрім риболовлі. Зараз хто-де… на «шабашках» в основному. Себе важко де знайти. Це сімейний промисел, з покоління в покоління. Знову ж таки, вік людей. Це не дуже молода професія. Основна маса рибалок – люди за 40-50+ років. Молоді у нас дуже мало.
Життя нашого підприємства після того, як Каховського водосховища не стало, розділилося на до та після. Діяльність свою ми продовжувати не можемо. Багато людей займались рибним промислом. Окрім рибалок, ще й на березі допомагало чимало. Для такого невеличкого села, як Малокатеринівка це в принципі відчутно. Багато людей працювали у нас, зараз вони втратили таку можливість. Можливо, знову ж таки, коли все проясниться в ситуації, переформатуємось і поїдемо десь вище за течією, будемо пробувати рибалити, але зараз якось так. Риболовля тут лишилась як хоббі. Щоб трохи зняти стрес, відволіктися від подій”.
Один із сценаріїв розвитку регіону, який озвучує українська влада — відбудова Каховської ГЕС — портібно 5 років часу та приблизно один мільярд доларів. Але експерти застерігають, не все так просто.
“З одного боку у нас Кабмін навіть прийняв формальне рішення про необхідність відбудови. Це «добре» що вони так зробили без консультацій, без нічого…
це вже наша тверда позиція, що перед тим, як буде прийняте рішення про відновлення та затоплення, треба очистити забруднене дно Каховського водосховища, де відкладалися всі ці забруднення, важкі метали, хімічні речовини. Якщо ми знову просто залишаємо їх водою, це означає, що вторинне забруднення йде для водойми, вторинне забруднення нижче за течією і тд. Тому цього не можна робити. Тому потрібен аналіз найбільш забруднених територій, їх очищення і тільки після цього заповнення водою, якщо буде прийняте таке рішення”.
Думка багатьох екологів з цього питання залишається сталою — ні в якому разі не можна відбудовувати ГЕС, адже там луки, Великий Луг та екосистеми. Еколог зазначає, що істина десь посередині лежить, адже потрібно врахувати як екологічні складові, так економічні та соціальні.
Голова Кушугумської громади Запорізької області, Володимир Сосуновський каже, після підриву Каховської ГЕС, життя громади дуже змінилось:
“Ми усі знаходились на березі Каховського водосховища і заливів річки Дніпро. Насьогодні ми втратили повністю водний баланс, у нас зникла вода навіть зі свердловин. Води меншає і меншає. Тогоріч рівень був близько 30 сантиметрів, насьогодні уже на кінець серпня 2024 рівень води у свердловинах був близько 6-7 сантиметрів. Це дуже мало.
Люди, загалом дачники,вирощували свою городину, мали парники. Хто мав можливість, продавав городину на ринку. Якісь гроші від того люди мали, було життя. Це ж штучно було зроблене водосховище, я знаю, що старожили, казали, що раніше це була просто пустеля. Колючка там літала та і все… Нічого не росло. Там і ґрунт видно такий… Ну і коли затопили, це ж майже 80 років вода була. Раніше громада славилась спортивно-туристичною риболовлею. Мінімум 10% від усього населення Запоріжжя у мирний час приїздило на нашу територію. Тут розташовані близько 5 тисяч дач, садових товариств, до яких також приїздили люди”.
За часи Каховської ГЕС ці громади процвітали, були забезпечні водою вдосталь, займалися рибальством та фермерством. Будувалися нові будинки, відкривалися нові підприємства, сьогодні 80% людей з громад втратили роботу, велика частина виїхала.
Голова Кушугумського кооперативу, пан Олександр поділився з URSA.MEDIA цільною альтернативою відбудови Каховської ГЕС:
“Я хочу також сказати дещо важливе, можливо це почують дієві екологи чи інші впливові люди. Відновлення Каховки не обов’язкове у тому вигляді, в якому вона була, якщо зробити поглинання дна Каховки з Лівого берега до Запоріжжя і поглиблення русла Дніпра, то це може бути вихід. Так збережеться необхідний об’єм води і не буде затоплений Великий Луг. А на його місці може бути цікавий ландшафт, коли там буде достатньо води. Тому запрошую до участі екологів і тих же захисників Великого Лугу працювати над таким питанням зміни думки про Каховку. Якщо пройти цей канал обох сторін – рівень буде той же, а от об’єм за рахунок глибини зовсім інший, достатній і для атомки. Але це все, ясна річ, стане можливим, коли ми здолаємо цю орду, яка продовжує свою тисячолітню історію розрухи, нападу”.
Яке майбутнє Каховської верби?
Думки екологів розходяться, деякі вважають вербу з ложа цільним матеріалом для біопалива, інші називають таку думку неореалістичною, бо досі не відомо, які речовини у себе поглинає рослина. Місцеві ж досі дивуються та намагаються зрозуміти, як за декілька сезонів змогли сформуватись вербові плавні такого масштабу. Водночас існує побоювання загорань від влучання кабів та замінування:
“Є ідея проаналізувати ліс, який там виріс. Білу вербу, клен. Проаналізувати накопичення від ложа у цих рослина – ділиться з редакцією Олексій Ангрунець, – тому, що взагалі-то біла верба є накопичувачем важких металів. Тому цікаво проаналізувати як рослинність «витягує» відклади з ложа. Деякі перевищення ми ще давніше точно зафіксували. З практичної точки зору ця верба може бути шляхом подальшої ремедіації. Тобто витягнення шкідливих накопичень з ґрунту за рахунок рослин. Уся ця рослинність у ложі потребує досліджень, адже такого випадку не було ще ніде у світі. Що буде далі? Дуже добре, що не підтвердилась одна з головних гіпотез, що там буде пустеля і що усі ці навколишні забруднення будуть просто переноситись з вітром. Усе пішло інакшим чином, але ці нові екосистеми та те, що з ними робити також потребує досліджень. Як рослини реагують на забруднення ложа, чи можна людям використовувати цю територію і так далі. У нас є необхідність у біопаливі, а та ж сама біла верба доволі непогана як для його виробництва, але знову ж таки забруднення. Якщо верба акумулює ці забруднення, то їх не можна буде просто так спалювати. Це також питання.
Голова громади на Запоріжжі, Володимир Сосуновський дивиться на ситуацію з вербою з холодною головою та менш романтизовано:
“Я знаю, що територія колишнього водосховища – це близько 140 тисяч гектарів землі. На сьогодні приїздили французи, казали – це ж добре, природній ландшафт. Воно підсохло і вчора впав туди каб. Верба та палала так, що боялись, що полум’я піде сюди, бо велика кількість очерету і вербові дерева, які на сьогодні вже виросли на 4-5 метрів, згоріли повністю. А що таке 140 тисяч, воно заміноване. Що ті стріляли, шо наші мінували, щоб не підходили. Я думаю, що найближчі років 10 туди фізично туди не можна буде заходити, а значить воно просто все вигорить рано чи пізно”
URSA.MEDIA і надалі слідкуватиме за ситуацією з водою та за щасливою Каховською вербою. Чому щасливою? Бо вона засвідчила мудрість природи, зламала усі людські гіпотези та спромоглася прорости і вижити у здавалося б нереальних умовах.
Свіжий репортаж про те, як зараз живуть прибережні до Каховки громади вже на нашому YouTube. Підписуйтесь, аби не пропустити найцікавіше!
Матеріал створено за підтримки Міжнародної програми розвитку комунікації ЮНЕСКО. Використані позначення та матеріали, викладені в цій публікації, не є вираженням позиції ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або діяльності їх відповідних органів управління, а також щодо їх ліній розмежування або кордонів. Відповідальність за погляди та думки, висловлені в цій публікації, несуть автори. Їхня точка зору може не співпадати з офіційною позицією ЮНЕСКО і не накладає на Організацію жодних зобов’язань.
This material was created with the support of the International Programme for the Development of Communication of UNESCO. The designations used and the presentation of the material do not imply the expression of any opinion whatsoever on the part of UNESCO concerning the legal status of any country, territory, city, district, or its authorities or concerning the delimitation of its borders. The author is responsible for selecting and presenting the facts in this article and the opinions expressed therein, which are not necessarily the opinions of UNESCO and do not bind the Organization.
