Фіналістку проєкту «Голос» співачку Марту Адамчук сміливо можна назвати однією з найекологічніших зірок українського шоубізнесу. Вона не лише дотримується ідей свідомого споживання, а й демонструє екологічність у відносинах із колегами. Саме тому в рамках проєкту з Volvo ми вирішили познайомити Марту з новим електрокаром EX30, який став найекологічнішою автівкою року за версією видання Top Gear. І забігаючи наперед, можна одразу сказати ‒ це було кохання з першого погляду. Простий у керуванні та неймовірно красивий, автомобіль кольору скандинавських сутінків відразу полонив серце співачки, тож Марта запросила нас здійснити невелику подорож за місто на Volvo EX30.
Те, що це авто не несе шкоди довкіллю, я відчуваю на інтуїтивному рівні
‒ Марто, скільки часу ти вже за кермом EX30?
‒ Сьогодні вже четвертий день.
‒ Поділись першими враженнями від життя з електрокаром Volvo?
‒ Сідаю за кермо цієї автівки й згадую, як складала іспит з водіння… На автомобілі ЗІЛ (Сміється). І як я там задню передачу в чотири руки включала… А зараз от їду на електрокарі, де взагалі нічого не треба робити. Таке відчуття, що ти можеш сісти й вона тебе сама буде везти. Й керувати навіть не потрібно. Тут все просто: дві кнопки й ти вже їдеш. А ще я хочу сказати, що EX30 — дуже естетична автівка: сідаєш в неї й отримуєш насолоду, красивий салон, панорамний дах, і вона вся така блакитна ззовні та всередині. Неймовірно розкішний відтінок. Це авто для задоволення та заощадження.
‒ Ти звернула увагу на колір EX30, тож мушу додати, що дизайнери надихалися літніми днями Скандинавії при розробці інтер’єру та екстер’єру для цієї автівки. Тож відтінок дійсно унікальний, і тобі дуже пасує, Марто.
‒ Дякую, Ясю.
‒ І до речі, про заощадження. Електрокар теж потрібно заряджати. Скільки в тебе йде на це часу та чи зручно тобі загалом це робити?
‒ А я не заряджала ще навіть її. Уяви! От у мене як був повний заряд, так мені й досі ще вистачає, хоча я їжджу вже доволі довго. Та навіть якщо потрібно буде зарядити, то це не проблема. Адже є всі ці комфортні карти з зарядками, на якій ти можеш знайти найближчу до дому чи офісу.
‒ Ого! І це ж при тому, що ти живеш за містом й щодня долаєш достатньо великі відстані. До речі, розкажи як саме реагує на EX30 оточення?
‒ Коли в заторах стою, то звичайно звертають увагу на це неординарне авто божественного блакитного кольору. А ще була така ситуація: я на репетицію приїхала на одній машині, а наступного дня вже на цій. І всі навколо такі «Вау, Volvo! Ну ясно!». А я ж не кажу, що то тест-драйв, запускаємо намір в космос! (сміється).
‒ Вибір електрокара це не лише про заощадження, а й про усвідомленість. Наприклад, EX30, в якому ми зараз сидимо, це в першу чергу про свідоме використання ресурсів. Тут фактично кожна деталь салону виготовлена з переробних матеріалів, а вуглецевий слід авто зменшений на 75% в порівнянні з іншими автомобілями. А які свідомі, екологічні звички є в тебе?
‒ О, те ,що ця машина не несе шкоди довкіллю, я відчуваю на інтуїтивному рівні. Ти їдеш в ній і почуваєш себе грінпіс! Щодо звичок свідомих можу виділити сортування сміття наприклад. Так, я купила собі смітник, який допомагає сортувати й себе перевчаю. Але дуже шкода, що в нас культура сортування зʼявилась лише нещодавно, зараз важко себе перевчити. Й ти автоматично, не замислюючись, можеш кинути різне сміття в один відділ. Тож я намагаюсь весь час себе контролювати. Міняю звички. Знаєш, це як заміж вийти у 20 і в 35. (Сміється).
‒ Марто, це круто! Що тебе спонукало до цього?
‒ А я тобі скажу. Я переїхала на нову квартиру, біля якої мене вже чекали такі окремі сміттєві баки. Саме так я зрозуміла, що сортувати тепер реально, то ж відразу почала це робити.
Мені дуже боляче, коли страждають тварини
‒ Зараз ворог нещадно знищує нашу природу. Що тобі найбільше болить?
‒ Мені дуже боляче, коли страждають тварини. З початком повномасштабної війни, у мене з’явився сильний страх, що я не зловлю свою Кашу (її кішка) чи вона заховається десь, коли потрібно буде швидко вибігати з квартири. То ж я розробила цілий план евакуації кішки. В мене біля дверей стояла переноска, а поряд я завжди тримала пакетик мʼякого корму, бо вона на нього біжить. І якби не дай Боже щось трапилось, я б одразу її кликала тим смаколиком, щоб сховати в переноску. Бо це ж дитина, жива істота. Тому звичайно, коли в мене з’являється можливість підтримати волонтерські організації, що допомагають тваринам, я це роблю завжди не роздумуючи.
‒ Розумію твою емпатію до тварин. А звідки в тебе взялась кішка Каша?
‒ Десять років тому відкрила фейсбук та побачила пост Олени Мозгової чи її чоловіка, зараз вже не згадаю. Було написано, що в них народились кошенята. І я сама не знаю чому, але написала їм. І вже на другий день я віддаю їм символічно 2 гривні та забираю кошеня. Несу мале додому й думаю: «Що я роблю, я ж цю квартиру знімаю…». Так в мене з’явилася Каша і я жодного дня не пошкодувала про свій вибір. Ми з нею рідненькі. Коли у мене стрес чи якісь хвилювання, вона відчуває мій стан, приходить й лікує… Лягає лапками прямо на серце.
‒ Я бачу, оскільки ти ділишся в соціальних мережах світлинами з Кашею, і це певно єдина сторінка твого особистого життя, якою ти….
‒ Яка є постійною (сміється).
‒ Якою ти ділишся! Чому ти взагалі не афішуєш своє особисте життя?
‒ У мене були стосунки, в яких я звикла поважати комфорт та кордони іншої людини. Якщо партнер не хоче публічності, його туди тягнути не потрібно. Це для мене про екологічність, в першу чергу.
Мені не потрібні рейтинги за будь-яку ціну
‒ Марто, ти співачка з абсолютно екологічною репутацією. Ніяких скандалів, зашкварів, але навіть так в тебе є хейтери. Тебе зачіпає критика в інтернеті?
‒ Ще й як! Коли вийшло інтерв’ю з Аліною Доротюк, ми якраз були в турі з «Кварталом». І я зайшла почитати коментарі про себе… Й просто не могла відійти. Я й тобі писала навіть, не могла заспокоїтися, хотіла сховатися в мушлю. Але знаєш, що я з цього усвідомила? У світі немає нічого ідеального, моя сфера діяльності без критики просто неможлива. І тобі так скажу ‒ якщо я дивлюсь коментарі, значить мене то зачіпає. Читаю негативні коментарі й відразу виникає відчуття на кшталт «все, я погана…» десь на підсвідомому рівні.
‒ Марточко, це комплекс відмінниці….
‒ Так. Але лише прийнявши його з’явиться можливість позбутися цього. Ну так, я «правильна дівчинка», хоча розумію, що я далеко не така ідеальна, як здаюсь.
‒ Які є темні сторони Марти Адамчук?
‒ Та їх дуже багато. Я емоційна, запальна, можу жорстко сказати, можливо через те, що часто стримую свої емоції …
‒ От бачиш, людям не вистачає твоєї темної сторони напевно… Чекали, що ти в інтерв’ю Аліні Доротюк скажеш який все-таки Потап негідник…
‒ Мій досвід підказує, що якщо ти не розібравшись в ситуації когось критикуєш, тоді тобі це повернеться бумерангом. Мені не лягає на душу говорити про когось погано. Я через це не хочу навіть інтерв’ю давати, тому що іноді суспільство, сформувавши певну думку щодо когось чи чогось, очікує, що ти цю думку підтвердиш. Якщо ж ні ‒ починається хейт.
‒ Але ти ж розумієш, що скандали та висловлювання щодо колег додають рейтингу, впізнаваності…
‒ Мені не потрібні рейтинги за будь-яку ціну. Я хочу, щоб мене знали за моїм голосом, я мрію надихати музикою. Так, я розумію, що це досить нудно, але ж є такі метри як Океан Ельзи чи Бумбокс, які просто роблять музику, не показуючи свого особистого життя та не критикуючи. Я хочу на них рівнятися.
Якщо шафа зайнята, ти туди нову річ не покладеш
‒ В Україні з початком повномасштабної війни народжується дуже якісна музика і її дійсно багато. На твою думку, що стало основною причиною для такого розквіту?
‒ Місце зʼявилося. Всі плейлисти до 2022 року були заповнені «Артіками й Асті», а зараз, повторюсь, зʼявились нові місця, і саме це є найголовнішою причиною. Стають популярними навіть пісні, які писались 5-7 років тому, але вони лежали в шухлядах, бо нікому не були потрібні. Все тому, що «якщо шафа зайнята, ти туди нову річ не покладеш».
‒ Навесні ти презентувала пісню «Колія», яку для тебе написала співачка Кола. Як склалась ваша колаборація?
‒ Вийшло моє інтерв’ю з Доротюк, а Настя його подивилася й відчула, що на той момент я була в безодні. Ти знаєш, в мене тоді був дуже важкий період в родині. Й от Настя сіла й написала для мене пісню, яка називається «Залізнична Колія». Я прочитала її й зрозуміла, що ця пісня про мене, хоча Настя навіть не знала, що у мене відбувалося в житті…
‒ І це був подарунок?
‒ Так, мене всі питають як то, що артист взяв й просто подарував пісню? Ну, певно, мало так статися. Тому що пісня не лежала в неї десь, вона просто побачила інтерв’ю й написала…
‒ Сергій Бабкін, твій тренер із «Голосу», теж написав для тебе пісню «Так і є», яку ти нещодавно презентувала. То також був подарунок?
‒ Так. Сергій, певно, відчув, що пісня жіноча. А пізніше сказав, що у нього таке вперше. Каже: «я навіть не хочу тобі ніякі підписувати документи про передачу прав, а як запитають звідки пісня, скажи “впала з неба”». В мене видно був такий запит на пісні, що все почало складатися саме собою.
Окрім війни, яку ми всі проживаємо, кожен проживає ще й свою особисту
Ранкове перезавантаження в літно-зеленому лісі завершено. Ми повертаємося до столиці, адже день Марти тільки починається, попереду в неї репетиція перед завтрашнім концертом в Палаці Україна. Київ зустрічає нас заторами та хмарочосами, що повільно пливуть вздовж узбіч. Але у Volvo EX30, навіть в заторах, час летить непомітно ‒ потужний саундбар розважає музикою і здається, що ті співи виконуються наживо прямо в автівці. Атмосфера надихає на роздуми.
‒ Марто, от ми й виїжджаємо в наше вже рідне місто. А якби в тебе була можливість подорожувати у часі, що б ти сказала юній Марті Адамчук у той день, коли вона приїхала підкорювати столицю?
‒ Продовжувати слухати себе. Я захоплююсь собою в юності. Як згадаю той момент, коли приїхала з села на Буковині, без грошей, вже працювала на другому курсі… Впевнено рухалась вперед, нікого не слухала. Мені зараз не вистачає інколи тих якостей.
‒ Тому що з віком ми закриваємося…
‒ Виходить, що так… Десь когось послухала, більше ніж себе, збилась зі шляху й закрилась, бо отримала негативний досвід. Тому моя порада: однозначно продовжувати слухати себе.
‒ Як зберігати екологічність у стосунках з оточуючими під час війни?
Нещодавно я почула фразу «крім війни, яку ми всі зараз проживаємо, кожен із нас переживає ще й свою особисту війну». В кожного всередині свій біль, свій виклик. Тому нам просто необхідно ставитися лояльніше та екологічніше один до одного. Хоча, звичайно, це не завжди виходить, особливо у спілкуванні з близькими.
‒ Як екологічно виходити з конфліктів?
‒ Перепрошувати та проговорювати, від цього стосунки з людьми стають тільки кращими. А ще я особисто працюю з психологом. Можу й поплакати під час сеансу аби докопатися до причини того, що бентежить. Головне, щоб все це приносило результат.
От навіщо тобі була та сумка за такі гроші!
‒ Марто, поговоримо про свідому моду. Сьогодні індустрія швидкої моди є другим найбільшим забруднювачем планети. Дешеві речі з поліестеру при пранні виділяють мікропластик, який забруднює океан. І це я вже не кажу про неконтрольовані масштаби виробництва, про експлуатацію дитячої праці чи про викиди CO2, які спричиняє індустрія навіть при транспортуванні! Мене тішить, що я не бачила у твоєму гардеробі речей Zara або H&M…
‒ На жаль, Ясю, ти просто не бачила. Є трохи речей з мас-маркету, купувала іноді в Європі. Але все ж намагаюсь усвідомлено підходити до шопінгу.
‒ Дякую, за чесність.
‒ Ну, а що робить. Загалом це класно, що ваше медіа підіймає цю тему, що ви розповідаєте про шкоду швидкої моди. Я буду ще обережніша тепер при виборі речей.
‒ Якими принципами керуєшся, коли обираєш речі для концертів чи повсякденного життя?
‒ Беру іноді в оренду одяг для концертів, бо це екологічніше, ніж купувати на один раз, або ж взагалі відшиваю вбрання у кравчині, адже локальні речі не потребують транспортування і не спричиняють таких масштабних викидів вуглецю. Ще при виборі речей для мене важливо, щоб це були комфортні речі з натуральних матеріалів.
‒ Марто, є одна історія, чудова навіть. Я її називаю «Марта та свідома мода». На завершення нашого інтерв’ю я б хотіла, щоб ти поділилася нею з нашими читачами. Вона така дівчача…
‒ Значить наче 21 лютого 2022 року я йду в бутік з наміром купити собі сумку ‒ гарну таку, якісну… Щоб на роки була. Знаходжу сумку своєї мрії, але коштує вона, як зараз пам’ятаю, 38 тисяч гривень. Велика сума, але ж думаю «то інвестиція» й приймаю рішення все ж її придбати. Кілька днів вона в мене лежала запакована, а я по-дівчачому ходила й дивилась на цей пакет брендовий, насолоджувалась покупкою. І от 24 лютого починається повномасштабне вторгнення і я чесно… про сумку в той момент не думала, але вона мені потрапляла на очі увесь той страшний день. І от я ходжу по квартирі й злюсь сама на себе: «От навіщо тобі була та сумка за такі гроші! Ти що, не можеш оцінити обставини та напруження в соціумі?!». І що ти думаєш? Поїхала з тією сумкою до батьків, на Буковину, в евакуацію. І ходила з нею по селу в перші місяці війни. То для мене була наука: купила ‒ носи (Сміється).
‒ Але ж дивись, навіть не зважаючи на всі обставини, ти інвестувала в річ, яку носиш і будеш носити ще не один сезон. Це і є та свідома мода, до якої ми прагнемо ‒ не тринькати кошти на нову сумку щосезону, а підходити до покупок усвідомлено. Дякую за інтерв’ю, Марто.
